Постанова ВГСУ від 26.05.2015 року у справі №904/7704/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Справа № 904/7704/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської областіпостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.15у справі№904/7704/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДніпродзержинського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест"пророзірвання договору оренди землі і повернення земельної ділянки

В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури:Боднарчук В.М. - прок. ГПУ посв. № 023013

від позивача: представники у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги

відповідача: Денисеннко М.М. за дов. від 19.11.14

Ухвалою Вищого господарського суду України розгляд даної касаційної скарги призначено на 21.05.15. Ухвалою від цієї дати за клопотанням сторони продовжено строк розгляду касаційної скарги та оголошено перерву у судовому засіданні до 26.05.15.

Дніпродзержинським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у жовтні 2014 року заявлений позов в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.02.2007 загальною площею 1,8 га, який укладений на підставі розпорядження Петриківської районної державної адміністрації від 08.02.2007 № 42-р-07 з ТОВ "Щит-Інвест" та повернення спірної земельної ділянки загальною площею 1,8 га до земель державної власності за рахунок TOB "Щит-Інвест", шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки. Прокурор обґрунтовував позов тим, що договір оренди припинився через продаж бази, яка розташована на спірній ділянці, в силу дії статті 32 Закону України "Про оренду землі". Крім того, прокурор послався на Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.07.2014 та на Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 16.07 - 29.07.2014, в яких зазначено, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та умов договору здійснено самовільне зайняття земельної ділянки площею 2,8060 га, на території орендованої та самовільно зайнятої земельних ділянок здійснено самочинне будівництво капітальних будівель, здійснюється забір води з річки Дніпро та її використання на побутові потреби, на береговій смузі в охоронній зоні річки Дніпро збудовано будівлі, на ділянці при в'їзді на базу відпочинку біля дороги земельна ділянка була засмічена твердими будівельними відходами, відходами гуми, металобрухтом та макулатурою. Наведені Акти укладалися при перевірці спірної ділянки, на яку укладений договір оренди землі з відповідачем, задля використання землі для бази відпочинку. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 526, 611, 651 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 96, 125, 126, 141, 164 Земельного кодексу України, статей 44, 49, 87 Водного кодексу України, статей 13, 24, 26, 32 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014, ухваленим суддею Назаренко Н.Г., у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка площею 2,8060 га самовільно зайнята відповідачем, оскільки на ній розташовано будівлі та споруди, збудовані іншою особою. Крім того, прокурором не доведено належними доказами того, що станом на дату розгляду справи майно, збудоване на орендованій земельній ділянці є самочинним будівництвом. Місцевий господарський суд також зазначив, що з акту перевірки чи будь-яких інших документів не вбачається де саме (на орендованій земельній ділянці чи поза нею) розміщені стаціонарні джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відбувається відбір води за допомогою насосів без встановлених приладів контролю водоспоживання і без дозволу на спеціальне водокористування, скид забруднених стічних вод. Так само, прокурором не доведено хто використовує вказані об'єкти та здійснює скид стічних вод. При цьому встановлення актом перевірки засмічення відповідачем земельної ділянки та утворення відходів не визнано підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки перевірка була здійснена 16-29 липня 2014, а прокурор звернувся до суду з позовом лише у жовтні 2014, доказів засмічення орендованої земельної ділянки станом на дату звернення з позовом до матеріалів справи не додав.

Дніпропетровським апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. - головуючого, Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б. постановою від 12.03.2015, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишив без задоволення.

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 у справі № 904/7704/14 скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги заступник прокурора вказує на порушення судами приписів статті 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 141 Земельного кодексу України, статей 31, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", статей 43, 11128 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, заступник прокурора наголошує на тому, що встановивши, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеними на ній будівлями здійснює їх новий власник - гр. ОСОБА_9, господарські суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що попередній землекористувач - TOB "Щит Інвест", продавши споруди бази іншій особі добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, внаслідок чого безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статей 31, 32 Закону України"Про оренду землі". Крім того, на думку заступника прокурора, посилання господарських судів попередніх інстанцій на наявність на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, що належать на праві власності іншій особі, як на підставу відмови у задоволенні вимоги прокурора повернути спірну земельну ділянку є порушенням статті 34 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідно до приписів останньої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених у договорі, а саме у стані не гіршому від того, в якому він її одержав в оренду.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" отримані заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників Генеральної прокуратури України та сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 28.02.2007 між Петриківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" (орендар) укладено договір оренди землі відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рекреаційного використання на підставі розпорядження голови Петриківської РДА від 008.02.2007 № 42-р-07, яка знаходиться на території Іванівської сільської ради в АДРЕСА_1 за рахунок земель Дніпропетровського ДБК. Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,8 га, у тому числі 1,8 га для рекреаційного використання (обслуговування бази відпочинку з метою подальшої її реконструкції та оновлення). Пунктом 3 договору сторони узгодили, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на правах договору купівлі-продажу № 243-03: база відпочинку А-3 (залізобетонні панелі), сторожка Б-2 (залізобетонні панелі), навіс В-1. Відповідно до п.п. 5-7 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування бази відпочинку. Цільове призначення земельної ділянки: землі рекреаційного призначення. Умови збереження стану об'єкта оренди: заборона самовільної забудови земельної ділянки. Згідно з п. 10 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10 денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її прийняття -передачі. Пунктом 11 договору сторони погодили, що після припинення дії договору протягом 10 днів орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, про що складається акт приймання-передачі землі. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Відповідно до п. 35 договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п. 42 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Спірна земельна ділянка передана в оренду відповідачу за Актом про прийом та передачу земельної ділянки в натурі від 18.07.2007.

Дніпродзержинською міжміською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, із залученням фахівців Державної інспекції сільськогосподарського господарства у Дніпропетровській області, Інспекції державного архітектурне будівельного контролю у Дніпропетровській області, Державної екологічні інспекції у Дніпропетровській області 16.07. - 29.07.2014 проведено перевірку питань дотримання TOB "Щит-Інвест" вимог земельного, екологічного містобудівного законодавства України під час користування земельною ділянкою рекреаційного призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариством з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест", яким встановлені порушення відповідачем чинного законодавства при користуванні орендованою земельною ділянкою, а саме: 1) самозахват земельної ділянки площею 2,8060 га; 2) збудовано капітальні будівлі в кількості 4-х шт., туалет із вигрібом на відстані (близько 5,0 м) від урізу води р. Дніпро, влаштовано тенісні корти в кількості 2-х шт., збудовано басейн, які не були передбачені проектом будівництва, виявлено несанкціоновані водозабірні технічні пристрої в кількості 4-х шт. та водовідведення неочищених стічних вод у р. Дніпро; 3) виявлено стаціонарні джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (1 твердопаливний котел та 4 каміни на твердому паливі); 4) здійснюється забір води з р. Дніпро за допомогою 3 - погружних насосів без встановлених приладів контролю водоспоживання і без дозволу на спеціальне водокористування та скид забруднених стічних вод у вигрібні ями та у р. Дніпро; 4) в результаті експлуатації бази відпочинку "Золоті піски" утворюються наступні відходи: тверді побутові відходи, лом чорних металів, макулатура, будівельні відходи. При цьому, первинний облік відходів не ведеться, реєстрові карти ОУВ не розроблено; 5) на ділянці в районі сторожки при в'їзді на базу відпочинку біля дороги знаходилися тверді будівельні відходи, відходи гуми, металобрухт та макулатура.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Аналогічні вимоги щодо постанови містить і стаття 105 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 43, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тобто, при вирішенні господарських спорів суд забезпечує сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і оцінює кожний доказ окремо, та усі докази в сукупності.

При цьому згідно з пунктом 3 спірного договору оренди на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю, тобто, відповідачу, на правах договору купівлі-продажу № 243-03: база відпочинку А-3 (залізобетонні панелі), сторожка Б-2 (залізобетонні панелі), навіс В-1. В той же час, при прийнятті оскаржуваних рішень поза увагою судів обох інстанцій залишився той факт, що вказані вище об'єкти нерухомості, які знаходяться по АДРЕСА_1, ТОВ "Щит-Інвест" відчужено гр. ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу № 243-03 від 16.09.2011. Відповідно до інформаційної довідки № 28371545, 28371844, право власності на вказане майно зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_10 Саме цим і був обґрунтований позов.

Пунктом "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Згідно приписів частини 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Це унормовано частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України. Статтею 32 Закону України "Про оренду землі", а також пунктом 36 спірного договору передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Отже, суди, зазначивши, що фактичне користування земельною ділянкою здійснює новий власник приміщень бази, помилково не врахували, що продавши нерухомість на спірній ділянці, власник-продавець, що є відповідачем у даній справі, повинен був повернути спірну ділянку власнику землі за актом. Такий порядок унормовано статтею 34 Закону України "Про оренду землі" та пунктом 10 договору оренди, землі, укладеного між позивачем та відповідачем.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої і апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. При новому розгляді справи судові необхідно встановити усі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні даного спору, зокрема і чи відмовився відповідач від використання спірної ділянки, чи вся нерухомість бази продана ним новому власнику, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даної категорії спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.15 у справі № 904/7704/14 і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 у цій справі скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова