Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №922/6038/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 922/6038/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк С.Могил, М.Малетича, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" на постановувід 15.03.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/6038/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" доКомунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" простягнення 73 784, 04 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаШпіньова О.М. (дов. від 12.03.2016), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" про стягнення 72712,06 грн основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 1071,98 грн 3% річних, з посиланням на неналежне виконання відповідачем договору про надання послуг від 05.03.2012.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.01.2016 (суддя Н. Кухар) позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення 54800,00 грн основного боргу, 8763,77 грн інфляційних втрат та 995,41 грн 3% річних.

Судове рішення мотивовані наступним.

05.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (позивачем) та Комунальним підприємством "Благоустрій міста Ізюма" (відповідачем) укладений Договір б/н на надання послуг (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого позивач (виконавець) зобов'язався надати послуги по здійсненню складування, розрівняння та ущільнення побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів, що знаходяться на території Малокамишувахської сільської ради Ізюмського району Харківської області, як частину робіт із захоронення твердих побутових відходів.

Відповідно до п. 2.2 Договору, замовник зобов'язаний прийняти послуги виконавця у визначений сторонами час дії Договору та здійснити оплату послуг виконавця в порядку і в строки, передбачені цим Договором.

Згідно з Додатковою угодою від 07.08.2012 до Договору, вартість послуг на рік не може перевищувати 59800,00 грн.

За твердженням позивача, у 2012 році послуги за Договором оплачені відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1 Договору, даний Договір укладений з 05.03.2012 по 31.12.2012. Після закінчення строку дії Договору при відсутності заперечень сторін договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах.

Оскільки жодна із сторін не заявила заперечень, правовідносини за Договором були продовжені на 2013 рік на тих же саме умовах, відповідно до п. 6.1 Договору.

У пункті 4.2 Договору сторони визначили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за результатами виконання цього Договору, згідно з виставленим виконавцем рахунком або без нього.

Для оплати послуг, наданих відповідачу (замовнику) у 2013 році, 02.12.2013 позивачем (виконавцем) виставлений рахунок-фактура за № 1202/01 на загальну суму 59800,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Разом з тим, відповідно до п. 4.1 Договору вартість послуг виконавця є договірною та визначається щомісячно згідно із калькуляцією, яка направляється виконавцем замовнику.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідні калькуляції щомісячно позивачем відповідачу не надсилались. Проте, вартість наданих у 2013 році послуг визначена позивачем у рахунку-фактурі № 1202/01 від 02.12.2013 та не перевищувала суми, яка була визначена сторонами за домовленістю, згідно Додаткової угоди від 07.08.2012 до Договору.

Також позивачем направлено відповідачу для підписання Акт № 1202/01 здачі-прийняття робіт, що проведені по рахунку № 1202/01 від 02.12.2013.

З пояснень відповідача вбачається, що Акт здачі-прийняття робіт № 1202/01 від 02.12.2013 не підписаний КП "Благоустрій міста Ізюм", у зв'язку з неякісним виконанням позивачем наданих послуг.

Відповідач зазначає, що про неякісне виконання зобов'язань по Договору позивача було повідомлено належним чином, на підтвердження чого відповідач надав суду копію вимоги-повідомлення від 15.10.2013 вих. № 559.

Отримання вищевказаної вимоги-повідомлення позивачем заперечується; доказів направлення її на адресу позивача відповідачем господарському суду першої інстанції не надано, у зв'язку з чим дана вимога-повідомлення у якості доказу належного повідомлення виконавця щодо неякісного надання послуг не приймається.

Факт надання позивачем послуг, визначених Договором у 2013 році підтверджується Договором № 090303у від 02.09.2012, укладеним позивачем, як замовником, з ТОВ "Проксі Плюс", як виконавцем, щодо надання послуг з благоустрою на полігоні твердих побутових відходів, що знаходиться на території Малокамишувахської сільської ради Ізюмського району Харківської області, який діяв протягом 2013 року; наказом № 12-19/1 від 19.12.2012; відповідними нарядами на роботу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 644 від 18.12.2013 відповідачем перераховано на рахунок позивача 5000,00 грн за послуги згідно рахунку № 1202/01 від 02.12.2013.

Враховуючи вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу.

Водночас, щодо заявлених позивачем інфляційний та 3 % річних судом зазначено наступне.

11.02.2015 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу від 10.02.2015 щодо підписання Акту № 1202/01 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.12.2013 та оплати послуг у сумі 54800,00 грн. У своїй вимозі позивач попередив відповідача про те, що у разі невиконання зобов'язання з оплати послуг протягом 7 днів з дня її отримання ТОВ "Вікторія" буде вимушено звернутися до суду про стягнення боргу. Вимогу позивача отримано відповідачем 17.03.2015.

На підставі вищевказаної статті позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з березня по жовтень 2015 року в розмірі 17912,06 грн, а також 3% річних за цей же період у розмірі 73784,04 грн.

З розрахунку інфляційних втрат, здійсненого позивачем, вбачається, що позивачем помилково було визначено у якості початку періоду прострочення заборгованості - березень 2015 року, оскільки, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, обов'язок з оплати наданих послуг у відповідача виник 24.03.2015, тобто через 7 днів після отримання вимоги від позивача (вимога отримана 17.03.2015р.). Тобто, початком періоду індексування заборгованості, яка мала бути сплаченою 24.03.2015 є квітень 2015 року.