Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №921/888/15-г/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 921/888/15-г/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. -головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі№ 921/888/15-г/16 Господарського суду Тернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз"про стягнення 2651, 94 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення; 36564, 43 грн. 3% річних; 182822, 15 грн. пені,

за участю представників:

від позивача-Смакота Н.І.,від відповідача-не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз" про стягнення 2651, 94 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення; 36564, 43 грн. 3% річних; 182822, 15 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2015 у справі № 921/888/15-г/16 (суддя Хома С.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 90298,95 грн. пені (50% від суми 180 597,91 грн.); 26606,21 грн. 3% річних; 2647,87 грн. суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення; 4197,04 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 (у складі колегії суддів: Кравчук Н.М., Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2015 у справі № 921/888/15-г/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані рішення та постанову в частині відмови в задоволенні позову, і прийняти нове рішення щодо стягнення 90298,95 грн. пені.

Розглянувши матеріали та обставини справи, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (надалі продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (надалі покупець) 30.03.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 4-2012-ВТВ відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору № 4-2012-ВТВ) передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.02.2012 по 31.12.2012 газ в обсязі до 4682 тис. куб. м. Обсяг газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.11.1 договору № 4-2012-ВТВ договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.02.2012, і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв в період з березня 2012 року по липень 2012 року 1402,002 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 5 426 307,55 грн., що підтверджується актами приймання - передачі від 31.03.2012, від 30.04.2012, від 31.05.2012, від 30.06.2012, від 31.07.2012, підписаними та скріпленими печатками сторін.

Звертаючись до суду, позивач посилається на порушення зобов'язань відповідно до укладеного між сторонами договору, а саме: відповідач неналежним чином здійснював оплату за спожитий газ, оплачуючи надані послуги з порушенням термінів. Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині оплати за отримані послуги, позивач також нарахував відповідачу 182822,15 грн. пеню; 36564,43 грн. 3% річних; 2651,94 грн. суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили з того, що факт прострочення оплати заборгованості підтверджується матеріалами справи, тому на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору № 4-2012-ВТВ вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 26606,21 грн. 3% річних, 2647,87 грн. інфляційних втрат та 90298,95 грн. пені є обґрунтованими і законними. Зменшуючи на 50 % заявлений до стягнення розмір пені, суди виходили з того, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи розрахунками позивача підтверджується прострочення виконання зобов'язання відповідачем.