ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2016 року Справа № 920/1621/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В., за участю представників:позивача - Бонтлаб В.В.,відповідача- не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Агрохім-Партнер"на рішення та постановугосподарського суду Сумської області від 07.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016у справі№920/1621/15 за позовомТОВ "Агрохім-Партнер"доТОВ агрофірми "Хоружівка"простягнення 358638,36 грн.встановив:
Рішенням господарського суду Сумської області від 07.12.2015 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ агрофірми "Хоружівка" на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" 30% річних у сумі 58203,38 грн., 112320,99 грн. інфляційних збитків, 1000 грн. пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (судді: Сіверін В.І.. Терещенко О.І., Івакіна В.О.) рішення скасовано в частині стягнення 112320,99 грн. інфляційних збитків та прийнято нове рішення про відмову в цій частині позову. В решті рішення залишено без змін.
ТОВ "Агрохім-Партнер" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати в частині відмови у стягненні 112320,99 грн. інфляційних збитків, рішення скасувати в частині відмови у стягненні 88717,76 грн. курсової різниці, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.524,533,625,626,628,629 ЦК України та ч.3 ст.35, ст.104 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що зобов'язання сторін за договором поставки не припинилися після прийняття рішення у справі №920/62/15, тому позивач вправі нараховувати на несплачену чи несвоєчасно сплачену суму основного боргу як курсову різницю, так і пеню, інфляційні втрати та 30% річних. При цьому, періоди одночасного правомірного нарахування позивачем у даній справі курсової різниці в розмірі 88717,76 грн. та 112320,99 грн. інфляційних збитків починаються з 12.12.2014р., внаслідок чого не охоплюються періодом нарахування курсової різниці по справі №920/62/15 (станом на 11.12.2014р.). На думку заявника, рішенням господарського суду Сумської області від 05.03.2015 у справі №920/62/15 (між тими ж сторонами), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015, встановлено факт нарахування позивачем на суму основного боргу станом на 11.12.2014р. відповідних сум пені за несвоєчасні розрахунки, курсової різниці, 30% річних, інфляційних втрат та штрафу.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а первісне рішення скасуванню в частині відмови у стягненні 88717,76 грн. курсової різниці з прийняттям нового рішення про задоволення цієї частини позовних вимог з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення 112320,99 грн. інфляційних збитків та приймаючи нове рішення про відмову в позові в цій частині, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив товар своєчасно, у зв'язку з чим, відповідачу нараховані 88717,76 грн. курсової різниці, 58203,38 грн. 30% річних, 112320,99 грн. інфляційних збитків, 99396,23 грн. пені за період з 12.12.2014р. по 22.09.2015р.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.ст.526,629 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони в п.5.4 договору № 30 від 19.03.2013 погодили, що оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару попередньо оплачується покупцем в строк до 01.04.2013р.; 30% від вартості товару попередньо оплачується покупцем в строк до 01.09.2013р.; 50%% від вартості товару попередньо оплачується покупцем в строк до 15.10.2013р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив присуджену до стягнення згідно з судовим рішенням у справі №920/62/15 заборгованість в сумі 185887,07 грн. 21.09.2015р. та 64112,93 грн. - 23.09.2015р., що підтверджується платіжними дорученнями №6976 від 21.09.2015 та №6989 від 23.09.2015.
Таким чином, обов'язок з оплати отриманого товару виконаний відповідачем з простроченням.
Згідно з п. 5.1 договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п.2.4 та розділу 5 договору.
За умовами п.5.2 договору, відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору, зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, еквівалентна курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору.
Відповідно до п.5.3 договору вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника в національній валюті, скоригованій пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.
Сторонами погоджено, що у випадку, якщо курс долара США до гривні на день оплати вище, ніж курс долара США до гривні на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S = (А1/А2)*В, де S - ціна товару на момент проплати; В - ціна товару на момент підписання даного договору; А2 - курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору; А1 - курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.
Згідно з умовами договору поставки товару з відстроченням платежу №30 від 19.03.2013 та додатків №№1,2,3,4,5 до нього, позивачем розраховано курсову різницю в сумі 88717,76 грн., виходячи з суми заборгованості в розмірі 185887,07 грн. та 64112,97 грн., а також з курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні станом на 11.12.2014р. - день розрахунку первісних позовних вимог у справі № 920/62/15 (16,060 грн. за 1 долар) та станом на 21.09.2015р. - день сплати суми основного боргу у розмірі 185887,07 грн., (міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США становив 21,80 грн. за 1 долар США), станом на 23.09.2015р. - день сплати суми основного боргу у розмірі 64112,97 грн. (міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США становив 21,55 грн. за 1 долар США).
Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.
Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.03.2015 у справі №920/62/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015, було задоволено позов ТОВ "Агрохім-Партнер" до ТОВ Агрофірма "Хоружівка" про стягнення 1326801,21 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 250000 грн. основного боргу за договором поставки товару на умовах відстрочення платежу №30 від 19.03.2013, 1000 грн. пені за несвоєчасні розрахунки, 242500 грн. курсової різниці, 30% річних в сумі 509951,56 грн., 78586,32 грн. інфляційних збитків, 100 грн. штрафу. В іншій частині позову відмовлено.
Апеляційна інстанція погодилася з доводами місцевого господарського суду про те, що дата прийняття судового рішення вважається датою платежу, а оскільки курсова різниця вже була стягнута за судовим рішенням у справі №920/62/15, то її повторний перерахунок у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань після ухвалення судового рішення є безпідставним.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п.8.6 договору поставки №30 від 19.03.2013 сторони погодили, що покупець у випадку прострочення оплати товару за неправомірне користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30% річних.
За прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару відповідачу нараховані 30% річних в сумі 58203,38 грн. за період з 12.12.2014р. по 20.09.2015р. та з 21.09.2015р. по 22.09.2015р., виходячи з заборгованості в розмірі 250000 грн. та 64112,93 грн. відповідно.
Сервіси для юристів