ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2016 року Справа № 914/1736/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 (головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Кузь В.Л.)на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.01.2016 (суддя Сухович Ю.О.)у справі№ 914/1736/15 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК-ПРОФІЛЬ-ГП"простягнення 6512430,63 грн.,
за участю представниківпозивачаКовалевський Р.В.,відповідача-1Яким'як О.В.,відповідача-2не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" задоволено частково: виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2015 у справі №914/1736/15 розстрочено на 12 місяців шляхом солідарного стягнення боргу з ТОВ "Торгово-промислова компанія" щомісячними платежами з наступним графіком сплати: січень 2016 року - 50000,00 грн.; лютий 2016 року - 50000,00 грн.; березень 2016 року - 500000,00 грн.; квітень 2016 року - 500000,00 грн.; травень 2016 року - 600000,00 грн.; червень 2016 року - 700000,00 грн.; липень 2016 року - 700000,00 грн.; серпень 2016 року - 800000,00 грн.; вересень 2016 року - 900000,00 грн.; жовтень 2016 року - 1000000,00 грн.; листопад 2016 року - 700000,00 грн.; грудень 2016 року - 85510,63 грн. У задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК-ПРОФІЛЬ-ГП" відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст. 121 ГПК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що вимога відповідача-1 про рострочку виконання рішення суду є такою, що порушує законні права та матеріальні інтереси позивача, а наведені відповідачем-1 обставини та надані документи свідчать про наміри співвідповідачів ухилитися від виконання судового рішення. Скаржник зазначає, що погашення заборгованості навіть у відповідності до запропонованих графіків позивач не здійснив.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача-2 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача-2.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.08.2015 у справі №914/1736/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2015, позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено повністю: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК-ПРОФІЛЬ-ГП" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 6585510,63 грн., в тому числі 5250000,00 грн. заборгованості за кредитом, 244520,54 грн. заборгованості за відсотками, 1017910,09 грн. пені за невиконання зобов'язань та 73080,00 грн. судового збору.
10.08.2015 на виконання рішення видано два накази про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів (позичальника та поручителя).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2015 у справі №914/1736/15 терміном до грудня 2016 за викладеним у заяві графіком.
Як зазначалось вище, судами розстрочено відповідачу-1 солідарне виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2015 у справі № 914/1736/15 згідно з наступним графіком: січень 2016 року - 50000,00 грн.; лютий 2016 року - 50000,00 грн.; березень 2016 року - 500000,00 грн.; квітень 2016 року - 500000,00 грн.; травень 2016 року - 600000,00 грн.; червень 2016 року - 700000,00 грн.; липень 2016 року - 700000,00 грн.; серпень 2016 року - 800000,00 грн.; вересень 2016 року - 900000,00 грн.; жовтень 2016 року - 1000000,00 грн.; листопад 2016 року - 700000,00 грн.; грудень 2016 року - 85510,63 грн.
Частково задовольняючи заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, суди виходили з того, що заявником підтверджено належними і допустимими доказами наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду та врахували інтереси сторін щодо реальної можливості поступового повернення боргу відповідачем-1 шляхом сплати боргу відповідно до запропонованого графіка.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення законними і обґрунтованими з огляду на таке
Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Розстрочка виконання рішення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Матеріали справи свідчать, що судами в досліджено, зокрема, копію штатного розпису, прогнозований план руху коштів товариства на 2016 рік та інші документи, якими підтверджено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2015 у справі № 914/1736/15.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення на підставі ст. 121 ГПК України, суди, з огляду на важке фінансове становище заявника, з метою погашення боргу, недопущення банкрутства, необхідність задоволення інтересів обох сторін та недопущення можливих негативних наслідків примусового виконання рішення у встановлені законодавством строки, а також з урахуванням вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на добровільне виконання шляхом проведення часткової оплати в сумі 50000,00 грн., дійшли обґрунтованого висновку про можливість часткового задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців за запропонованим заявником графіком. При цьому суди вірно відкоригували суму останнього платежу у грудні 2016 року, що має становити 85510,63 грн., беручи до уваги загальну суму задоволених позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції також взято до уваги факт здійснення відповідачем-1 і другого платежу на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 50000,00 грн. на виконання вимог оскаржуваної ухвали господарського суду Львівської області, чим спростовуються доводи скаржника щодо нездійснення погашення заборгованості навіть відповідно до запропонованого ним графіка.
Відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення по відношенню до відповідача-2, суди вірно відзначили, що відповідач-2 з відповідною заявою не звертався, відповідач-1 не уповноважений на звернення із такою заявою в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК-ПРОФІЛЬ-ГП", та зважаючи на те, що заявник підтверджував наявність підстав для розстрочення обставинами, що ускладнюють виконання рішення відповідачем-1, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви по відношенню до відповідача-2.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Сервіси для юристів