ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2016 року Справа № 910/20565/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Шалашова В.І. дов від 21.12.2015відповідача:Прокопенко Т.Ю. дов. від 1.04.2015третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовичана рішенняГосподарського суду міста Києва від 14.09.2015та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.02.2016у справі№ 910/20565/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет"третя особаМале приватне підприємство "Беркут" провизнання правочину нікчемнимВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Актив - Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича (далі - позивач, банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (далі - відповідач, товариство) про визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 (далі - договір від 01.09.2014) на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 (головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.) у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 203, 215, 512-515, 632, 655, 656 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 34, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України за умови встановлення судами обставин щодо відповідності ціни, за якою було відступлено банком право вимоги за кредитним договором, ринковій ціні, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позову з підстав, заявлених позивачем.
Не погодившись з рішенням І та постановою апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на тому, що договір від 01.09.2014 був підписаний від імені банку особою, яка не мала на це відповідних повноважень. Крім цього ціна договору є значно нижчою від ринкової, що є підставою для визнання договору від 01.09.2014 нікчемним. Також в порушення вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України суди не розглянули заяву позивача про збільшення позовних вимог.
До Вищого господарського суду України надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з мотивів, у них викладених.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.09.2014 між ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет" (новий кредитор), було укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони зобов'язання.
Відповідно до п.1.1. Договору, первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену Договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному Договором за наступним Кредитним договором, договорами, що забезпечують зобов'язання боржника за кредитним договором, рішенням Господарського суду міста Києва, а саме:
1.1.1. Кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між первісним кредитором та малим приватним підприємством "Беркут" (далі - третя особа, боржник).
1.1.2. Договором застави основних засобів від 29.01.2010, що укладений між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу основні засоби боржника, які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2 та Київська область, Васильківський район, с.м.т. Гребінки, вул. Жовтнева, 75.
1.1.3. Договором застави основних засобів від 29.01.2010, що укладений між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (вибори художньої ковки), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2.
1.1.4. Договором застави основних засобів від 29.01.2010, що укладений між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (одяг), які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2 та бульвар Лепсе, б. 53.
1.1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва №33/476 від 07.02.2011 про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суму основної заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000,00 грн., заборгованості за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010 до 18.11.2010 в розмірі 25 890,41 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2010 до 31.10.2010 в розмірі 136 918,03 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 262,03 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.
На виконання рішення у справі №33/476, Господарським судом міста Києва 08.04.2011 було видано наказ № 33/476, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 10.06.2011 було відкрито виконавче провадження № 27174020.
Згідно з п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони зобов'язання первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за Кредитним договором складає 1 200 000,00 грн. та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього договору.
Пунктом 2.2 згаданого Договору передбачено, що новий кредитор повинен виконати своє зобов'язання щодо сплати вартості відступленого права, шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору у гривнях на рахунок первісного кредитора: отримувач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк", код ЄДРПОУ отримувача - 26253000, рахунок у Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк", МФО 300852 наступним чином: - 1 200 000,00 грн. новий кредитор перераховує первісному кредитору у день укладання цього Договору.
Також судами було встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладу фізичних осіб прийнято рішення від 02.09.2014 № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк", згідно з яким з 03.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк".
Спір між сторонами виник з тих причин, що на думку позивача згаданий договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є нікчемним на підставі пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошової вимоги за спірним договором є заниженою більш як на 20 відсотків у порівнянні з фактичною заборгованістю за кредитними договорами та договорами іпотеки (застави), за якими передавалось право грошової вимоги.
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права та може бути визнаний нікчемним, у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Дійсно, пунктом 3 ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 04.07.2014, чинній на час укладення договору) передбачено, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Отже нікчемність правочинів ставиться в залежність від звичайної вартості майна та порівнюється з відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, та має бути вищою або нижчою на 20 %.
Сервіси для юристів