Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №908/5230/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 908/5230/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016у справі№908/5230/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного підприємства "Метизи-94"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 21 611,66 грн. за участю представників сторінвід позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Метизи-94" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 16 356,78 грн. штрафу, 1 141,08 грн. пені, 216, 41 грн. 3% річних та 3 897,39 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати товару, поставленого відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 0801/Т від 01.08.2014.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.11.2015 у справі № 908/5230/15 з урахуванням додаткового рішення від 09.12.2015 (суддя Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів у складі: Скакун О.А., Радіонова О.О., Колядко Т.М.), позов задоволено частково, вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ПП "Метизи-94" 1 141,07 грн. пені, 6 356,36 грн. штрафу, 216,41 грн. 3 % річних та 3 663,80 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 01.08.2014 між Приватним підприємством "Метизи-94" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір поставки № 0801/Т (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник передає (постачає) або зобов'язується передати (поставити) покупцю, а покупець приймає або зобов'язується прийняти та оплатити товар (сітка, дріт, метизи в асортименті) на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору поставки якщо найменування, кількість та ціна товару не вказані в п. 1.1, або сторони вирішили змінити їх, то вони визначаються в рахунках постачальника та/або видатковій накладній. Можливе виставлення рахунку за допомогою факсимільного зв'язку. Термін дії рахунку - 3 доби, якщо інше не вказано в рахунку. При цьому специфікацією та протоколом узгодження цін є: якщо передує оплата перед постачанням товару, то сплачений покупцем рахунок постачальника; якщо передує постачання товару, то видаткова (товарно-транспортна) накладна.

Згідно з п. 1.4 договору поставки загальна сума договору з ПДВ складає 100 000,00 грн. або суму всіх видаткових накладних (товарно-транспортних) залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що покупець здійснює 100 % передплату на підставі рахунку постачальника.

У п. 4.2 договору поставки сторони узгодили, що якщо пунктом 4.1 передбачена повна передплата, а покупець отримав неоплачений товар, то він зобов'язаний оплатити його протягом 1-го банківського дня з моменту отримання.

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення оплати або поставки винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що якщо прострочення оплати поставленого товару складає більше 15 календарних днів від терміну, встановленого п.п. 4.1, 4.2 договору, то за вимогою постачальника, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % за кожні 15 календарних днів прострочення.

Термін дії договору визначений сторонами з моменту підписання до 31.12.2014 або до повного виконання ними взаєморозрахунків та зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору поставки).

У матеріалах справи наявні копії видаткових накладних на поставку товару № РН-0003075 від 11.09.2014 на суму 4 041,60 грн., № РН-0003076 від 11.09.2014 на суму 570,60 грн., № РН-0003077 від 11.09.2014 на суму 1 902,00 грн., № РН-0003078 від 11.09.2014 на суму 2 829, 60 грн. та копія товарно-транспортної накладної від 11.09.2014 на загальну суму 9 343,80 грн.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок відповідач здійснював перерахування грошових коштів на рахунок ПП "Метизи-94" в оплату товару за платіжними дорученнями: № 162 від 23.10.2014 на суму 2 000,00 грн.; № 119 від 13.08.2015 на суму 2 000,00 грн.; № 135 від 01.09.2015 на суму 5 343,80 грн.

Порушення відповідачем передбачених договором строків оплати поставленого товару стало підставою для звернення ПП "Метизи-94" до господарського суду з даним позовом. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що товар був поставлений без здійснення його попередньої оплати відповідачем, тому у даному випадку підлягає застосуванню визначений пунктом 4.2 договору порядок оплати товару, тобто протягом 1 банківського дня з моменту отримання товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).