Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №904/6461/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 904/6461/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Дунаєвської Н.Г.за участю представників: позивача:Громніцький Ю.П. дов. від 13.05.2014відповідача:Шинкаренко С.О. дов. від 12.06.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016у справі№ 904/6461/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доМіського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"простягнення суми основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 197 722 463,88 грн., пені в розмірі 21 101 090,94 грн., 3 % річних в розмірі 4 733 144,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 744 573,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі") про стягнення суми основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 197 722 463,88 грн., пені в розмірі 21 101 090,94 грн., 3 % річних в розмірі 4 733 114,12 грн. та інфляційних втрат в розмірі 53 744 573,05 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 ( суддя Новікова Р. Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 196 122,84 грн. Зменшено розмір пені, заявленої до стягнення, з 21 101 090,94 грн. до 10 550 545,47 грн. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 140 448 316,39 грн., пеню в розмірі 10 550 545,74 грн., 3 % річних в розмірі 4 733 114,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 46 113 427,05 грн. та 55 974,86 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статей 175, 193 Господарського кодексу України за умови встановлення судами обставин неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості газу, поставленого позивачем протягом січня - грудня 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4. При цьому суди попередніх інстанцій, керуючись нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50% від заявленої до стягнення на підставі частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016, ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені на 10550545,47 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача вказану суму пені на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на безпідставному задоволенні клопотання Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про зменшення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4. Зауважує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували майновий стан та доводи позивача.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому він просив залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.12.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 662/14-ТЕ-4, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав, за період з 01.01.2014 до 31.12.2014 поставив відповідачу природний газ загальною вартістю 218 094 531,33 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Разом з тим МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" за поставлений газ розрахувалось лише частково, у зв'язку з чим станом на 10.07.2015 утворилась заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4 у розмірі 197 722 463,88 грн., непогашення якої слугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом до покупця.

Під час розгляду справи у суді І інстанції відповідач надав платіжні доручення, згідно яких за період з 25.03.2015 до 02.07.2015, останнім було сплачено грошові кошти в сумі 49 078 024, 65 грн. в рахунок погашення суми основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 622/14-ТЕ-4 від 06.12.2013. Як встановлено судом, ця сума не була врахована позивачем при зверненні до суду з позовною заявою.

З огляду на встановлені судом обставини щодо сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 49 078 024, 65 грн. до звернення позивача із позовом до суду, суд першої інстанції, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 49 078 024, 65 грн.

Крім цього, до винесення рішення у справі відповідач також сплатив суму 8 196 122,84 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 622/14-ТЕ-4 від 06.12.2013, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими відповідачем.

За приписами п. 1-1 п. 1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином враховуючи наведену норму, висновок судів І та апеляційної інстанцій про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного в розмірі 8 196 122,14 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору, є обґрунтованим.

Отже, як підтверджено матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на момент винесення місцевим господарським судом рішення у справі що переглядається, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №622/14-ТЕ-4 становить 140 448 316,39 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо поставки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" газу за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4 та його отримання Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за січень - грудень 2014 року, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, а також відсутність доказів повної оплати поставленого природного газу, суди попередніх інстанцій, керуючись вказаними приписами законодавства визнали обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за згаданим договором у розмірі 140 448 316,39 грн., з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.