ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2026 року
м. Київ
справа № 552/16/24
провадження № 51-3603км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 3 січня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2025 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023175430000462, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 3 січня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за частиною четвертою статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією частини належного йому на праві власності майна.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту затримання - з 11 листопада 2023 року.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Київський районний суд м. Полтави ухвалою від 21 січня 2025 року задовольнив заяву Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 23)» та, уточнив абзац третій резолютивної частини зазначеного вироку й ухвалив строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання - з 11 грудня 2023 року.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом і детально наведених у вироку, 30 серпня 2023 року о 15:10, перебуваючи на спортивному майданчику на вул. Агітаційній, 28 у м. Полтаві, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном в умовах воєнного стану, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, вчинив напад на неповнолітню ОСОБА_8 , завдавши їй кулаком 8 - 9 ударів по голові, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку й гіперпігментації шкіри слизової оболонки нижньої губи справа, однак, вирвавшись від ОСОБА_6 , потерпіла змогла втекти.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2025 рокуапеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення положень кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження.
Покликаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду в справі № 754/17019/17, зазначає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК, не доведено відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом», оскільки сторона обвинувачення не надала суду належних та допустимих доказів, які би беззаперечно підтверджували факт вчинення ним інкримінованого діяння.
Зокрема, не заперечуючи нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , засуджений стверджує про відсутність у нього умислу на заволодіння майном потерпілої.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, проігнорував його.
Сервіси для юристів