ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2015 року Справа № 904/5128/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивачаКачур С.А., дов. від 12.01.15відповідачаГалагур З.А., дов. від 23.02.15розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.14 у справі№904/5128/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства матеріально- технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 33 584,05 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 33584,05 грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар та обґрунтовано приписами статей 509, 525, 526, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014 у справі №904/5128/14 (суддя Ніколенко М.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (судді: Крутовських В.І. - головуючий, Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.) в позові відмовлено повністю. Господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, як установлено судами, відповідач здійснював розрахунки лише за фактично отриманий товар в порядку, затвердженому Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" №329-ЦЗ від 30.04.04.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 509, 525, 526, 610, 629, 690 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не були належним чином з'ясовані обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.12.2009 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (постачальник) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (покупець) укладений договір поставки №ЦХП-20210, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця на умовах та в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, які надаються додатково та є невід'ємними його частинами. Відповідно до пункту 3.3 договору покупець несе всі витрати та відповідальність по прийманню, зберіганню та подальшому використанню товару, який було поставлено постачальником. Пунктом 3.4 Договору також встановлено, що дата поставки товару визначається згідно умов поставки товару, що відображено в специфікаціях до договору, і відповідає вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року. Кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, вказується сторонами в специфікаціях до цього договору (пункт 4.1 договору). Пунктом 6.1 договору визначено, що для проведення розрахунків постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну та сповіщення "авізо" на товар, який було поставлено покупцю. Останній протягом двох днів з дати отримання документів, які зазначені в пункті 6.1 цього договору, здійснює розрахунки за поставлений постачальником товар шляхом акцепту сповіщення. При письмовій домовленості сторін можливі інші форми розрахунків за Товар. Розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці №329-ЦЗ від 30.04.2004 "Про затвердження Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи."
Судами попередніх інстанцій установлено, що під час приймання товару від позивача, відповідачем були виявлені нестачі, про що було складено комерційні акти АА №044742/4 від 05.03.2013 року, АА №044739/1 від 20.01.2013 року, АА №044740/2 від 20.01.2013 року, АА №009427/15 від 11.05.2013 року, АА №018043/4 від 13.05.2013 року, АА №045173/11 від 07.06.2013 року, АА №044380/126/719 від 17.09.2013 року, АА №044446/192/36 від 27.10.2013 року.
Суди також встановили, що порушень порядку приймання нафтопродуктів допущено не було. Фактична кількість отриманого товару підтверджена актами №31 від 05.03.2013 року, №5 від 21.01.2013 року, №17 від 11.05.2013 року, №18 від 12.05.2013 року, №15 від 13.05.2013 року, №15 від 08.06.2013 року, №139 від 20.09.2013 року, №141 від 23.09.2013 року, №7 від 30.10.2013 року, в яких також зазначено про нестачу вантажу.
Також судами установлено, що на виконання умов розділу 6 Договору, позивачем було виставлено рахунки-фактури та відповідні сповіщення (авізо) на загальну суму 11850953,81 грн. за поставлену продукцію відповідно до накладних та квитанцій приймання товару. Загальна сума неакцептованих відповідачем сповіщень склала 33584,05 грн.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 33584,05 грн. заборгованості за поставлений товар, тобто розмір неакцептованих відповідачем сповіщень (авізо).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).
Згідно зі статтею 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 670 цього Кодексу, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона виявила зазначені вище обставини або про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Порядок розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями затверджений Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" №329-ЦЗ від 30.04.04. Згідно з пунктами 2.2, 2.6.1 названого Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей від ЦХП проводиться за кількістю та якістю згідно Інструкції № П-6 від 15.06.65 та № П-7 від 25.04.66. Структурний підрозділ-вантажоодержувач залізниці, прийнявши продукцію, акцептує 5 екземплярів авізо і передає в галузеву службу, у підпорядкуванні якої знаходиться та до служб НХ, НФ, ЦХП та ЦФ УЗ. Вантажоодержувач акцептує авізо на суму фактично отриманих ТМЦ за виключенням нестач відповідно до складених рекламацій.
Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до комерційних актів та актів про технічний стан вагонів, цистерни та вагони на станцію призначення прибули у справному стані, із справними ЗПУ вантажовідправника, без ознак доступу до вантажу при перевезенні. Тобто, як установлено судами, перевезення було справним, недостача вантажу виникла не з вини перевізника, факт недостачі підтверджено належними доказами.
У відповідності до умов договору відповідач також своєчасно повідомляв позивача про встановлення недостачі дизельного палива та вугілля при прийнятті та необхідність прибуття представника постачальника, що підтверджено копіями телеграм, а також пред'являв претензії за понаднормову недостачу товару. Відповідач розрахувався з позивачем лише за фактично отриманий товар, як-то і передбачено умовами договору та Порядком розрахунків за товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи, затвердженим наказом Укрзалізниці №329-ЦЗ від 30.04.04.
З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки не спростовують встановленого судами та вони стосуються переоцінки доказів.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Сервіси для юристів