Постанова ВГСУ від 26.02.2014 року у справі №923/1086/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 923/1086/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"на рішення та на постановуГосподарського суду Херсонської області від 19.09.2013 Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2013у справі№ 923/1086/13господарського судуХерсонської областіза позовомМіського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інвест Менеджмент"проспонукання до укладання договоруза участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.02.2014 № 02-05/61 для розгляду касаційної скарги у справі № 923/1086/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 26.02.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дунаєвська Н.Г., судді - Гольцова Л.А., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.09.2013 у справі №923/1086/13 (суддя - Ємленінова З.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 (колегія суддів к складі: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді - Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.) рішення Господарського суду Херсонської області від 19.09.2013 у справі №923/1086/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що позивач листом від 25.06.2013 № 01-04-15/1388 направив відповідачу два примірники договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 28.06.2013 № 4162, однак відповідач листом від 29.07.2013 повернув позивачу договір з протоколом розбіжностей щодо п. 4.5 договору (пропонував виключити цей пункт з тексту договору), який просив розглянути та підписати.

Не погоджуючись з редакцією договору, яку запропоновано відповідачем з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, позивач звернуся до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про спонукання відповідача укласти договір від 28.06.2013 № 4162 про подачу холодної води та послуги по прийманню та очищенню стічних вод, в якому п. 4.5 викласти в наступній редакції:

"4.5. Згідно п.4.10, 4.11, 4.12, 4.13 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 №936/15627 (зі змінами, внесеними згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 № 131 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2012 № 557/20870) АБОНЕНТ сплачує середньорічний об'єм стічних вод, який утворюється внаслідок випадіння атмосферних опадів, згідно додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору."

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (із змінами і доповненнями згідно з наказами Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 № 131 та від 24.10.2012 № 541) та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 179 ГК України визначені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.

У відповідності до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.