Постанова ВГСУ від 26.02.2014 року у справі №911/2668/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 911/2668/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована кололна-2"на рішення та на постановуГосподарського суду Київської області від 23.09.2013 Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013у справі№ 911/2668/13господарського судуКиївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована кололна-2"доБориспільської міської ради Київської областіпровизнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земліза участю представників сторін:

позивача: Глушакова Г.В., дов. від 16.08.2013;

відповідача: Жарий О.К., дов. від 29.03.2013;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.02.2014 № 02-05/61 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/2668/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 26.02.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дунаєвська Н.Г., судді - Гольцова Л.А., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2013 у справі №911/2668/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Щоткін О.В., судді - Подоляк Ю.В., Бацуца В.М.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2013 у справі № 911/2668/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між відповідачем (Орендодавець) позивачем (Орендар) 11.02.2008 укладено договір оренди землі, за умовами якого, Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,8 га, яка належить до земель під житловою забудовою з трьома і більше поверхами, під будівництво житлового комплексу по вул. Мануїльського у м. Борисполі Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 3210500000:06:012:0046.

Відповідно до п. 4 договору, його укладено строком на п'ять років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач листом від 18.01.2013 № 6 звернувся до відповідача щодо продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки на 5 років та встановити орендну плату у розмірі 3%.

Бориспільською міською радою Київської області, розглянувши заяву позивача від 18.01.2013 № 6, прийнято рішення від 26.02.2013 про поновлення договору оренди землі від 11.02.2008 терміном на 6 місяців до 14.08.2013 з орендною платою 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як вірно зазначили суди, послався на наявність у нього переважного права на укладення договору оренди землі від 11.02.2008 року, строк дії якого закінчився 14.02.2013 на той самий строк і на тих умовах, про що було повідомлено відповідача листом від 18.01.2013 № 6, однак, на переконання позивача, в порушення норм статті 33 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору було продовжено лише на 6 місяців.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про оренду землі", ЦК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

В п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.