Постанова ВГСУ від 26.01.2017 року у справі №911/1601/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Справа № 911/1601/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Данилова М.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі№ 911/1601/16Господарського судуКиївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"провизнання правочину не дійснимв засіданні взяли участь представники:

- позивача:Желінська Т.М. дов. 21.12.2016- відповідач:Палькович Н.С. дов. 27.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ „Центренерго" звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації „Київоблгаз" про визнання недійсним правочину - акту приймання-передачі природного газу за січень 2015, складеного на виконання договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 від 01.02.2013, укладеного між ПАТ „Центренерго" в особі Трипільської ТЕС ПАТ „Центренерго" та ПАТ по газопостачанню і газифікації „Київоблгаз".

Позовні вимоги обґрунтовані, невідповідністю відомостей, а саме показників обсягу природного газу, зазначених у акті приймання-передачі природного газу за січень 2015р. складеному на виконання договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 від 01.02.2013, укладеного між ПАТ „Центренерго" в особі Трипільської ТЕС ПАТ „Центренерго" та ПАТ по газопостачанню і газифікації „Київоблгаз", дійсним показникам обліку природного газу за вказаний період.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що оспорюваний акт приймання-передачі природного газу за січень 2015р. є документом первинного обліку, який фіксує факт, об'єм, тощо транспортованого природного газу у зазначений період, і не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України і не актом у розумінні та за змістом ст. 20 Господарського кодексу України і ст. 16 Цивільного кодексу України, і відповідно такий акт не можливо визнавати у судовому порядку недійсним за встановленими правилами недійсності правочинів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 (судді: Алданова С.О., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 скасувати. Прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача, посилаючись на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанції ст.202, ч.5 ст.203 ЦК України.

Скаржник доводить, що акт приймання-передачі природного газу за січень 2015р. по договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 від 30.12.2013 також є невід'ємною частиною договору №112/14-ПР купівлі-продажу природного газу від 19.12.2013, укладених позивачем з ПАТ "Нафтогаз України", де п.3.4 зазначено, що визначений акт є підставою для розрахунків між ПАТ "Центренерго" та ПАТ НАК "Нафтогаз України", таким чином породжуючи права і обов'язки по виконанню цього договору, а саме у ПАТ НАК "Нафтогаз України" - права вимагати сплати відповідних коштів за протранспортований газ, у ПАТ "Центренерго" - обов'язок по сплаті за надані послуги. Цим підтверджується, що в даних обставинах акт приймання - передачі за січень 2015р. є правочином.

Ухвалою від 12.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Данилової М.В. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2017. Ухвалою від 12.01.2017, у зв'язку з надходженням клопотання відповідача про продовження строку розгляду та відкладення слухання справи на іншу дату, колегія суддів продовжила та відклала розгляд справи на 26.01.2017.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" у відзиві доводи скарги заперечує, просить постанову апеляційної інстанції залишити без зміни а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 на розподіл природного газу, згідно з умовами п. 1.1. якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу (далі - газ) газорозподільними мережами (далі - ГРМ) до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - у пункт призначення) відповідно до „Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін". Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку газу (далі - вузли обліку) визначаються сторонами в додатку „Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання" до цього договору.

Згідно з п. 2.6. договору послуги з транспортування газу ГРМ підтверджуються підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування газу ГРМ (надалі - акт наданих послуг), що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку „Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання" до цього договору.

Пунктом 10.1. договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 30.12.2014) визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2015, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторін.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до договору - „Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ", Додаток № 2 до договору - Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, Додаток № 3 до договору - Технічна угода № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 про режим транспортування, порядок обліку та документальне оформлення прийому-передачі природного газу від 01.02.2013.

У січні 2015р. відповідачем було складено та підписано лише зі своєї сторони акт приймання-передачі природного газу за січень 2015р. на загальний обсяг транспортованого газу 28732755куб.м., який у лютому 2015р. із листом № 131 від 04.02.2015р. був наданий позивачу.

Таким чином, позивач у своїй позовній заяві просить визнати недійсним правочин - акт приймання-передачі природного газу за січень 2015р. складений на виконання договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 від 01.02.2013 р., укладеного між ПАТ „Центренерго" в особі Трипільської ТЕС ПАТ „Центренерго" та ПАТ по газопостачанню і газифікації „Київоблгаз".

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з таких мотивів.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 цього ж кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.