ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2016 року Справа № 905/2214/14-908/5734/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"на постановувід 12.10.2015 Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 905/2214/14-908/5734/14господарського суду Запорізької областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"простягнення сумиза зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"провизнання припиненими зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх виконанняв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Онищенко І.П. (довіреність №85/16 від 12.08.2015) Демидас Д.А. (довіреність №5 від 01.12.2015)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Науменко А.О.) від 09.07.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді - Будко Н.В., Сгара Е.В.) від 12.10.2015, у справі № 905/2214/14-908/5734/14 первісний позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 5 357 528,67 грн 3% річних, 43 706 824,55 втрат від інфляції, 73 080 грн судового збору.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.124 Конституції України, ст.ст.42, 43, 32, 34, 36, 43, 82, 84, 10611 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.202, 205, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, ст.ст.263, 598, 607, 617, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", п.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
У відзиві та додаткових поясненнях на касаційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" 43 706 824,55 грн інфляційних втрат та 5 357 528,67 грн три відсотки річних (остаточні вимоги т.2 а.с.50-53) за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009.
Судами встановлено таке.
Між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Концерн Стирол", правонаступником якого є ПАТ "Концерн Стирол" (покупець), укладений договір поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009, відповідно до п.2 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, узгодженому в договорі.
Згідно з п.п.4.2, 4.4 договору право власності на газ переходить від постачальника до покупця у пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п.6.1 договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 -го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду: січень 2010 - грудень 2010 передав відповідачу природний газ за актами від 31.01.2010 за січень 2010, від 28.02.2010 за лютий 2010, від 31.03.2010 за березень 2010, від 30.06.2010 за червень 2010, від 31.07.2010 за липень 2010, від 31.08.2010 за серпень 2010, від 30.09.2010 за вересень 2010, від 31.10.2010 за жовтень 2010, від 30.11.2010 за листопад 2010, від 06.12.2010 та від 31.12.2010 за грудень 2010.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Донецької області від 22.04.2013 (з урахуванням додаткового рішення від 30.04.2013) у справі №25/7 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ПАТ "Концерн Стирол" основний борг в сумі 74 840 452,99 грн, інфляційні втрати в сумі 5 529 903,32 грн, 3% річних в сумі 2 240 477,91 грн та пеню в сумі 16 472 301,36 грн за договором поставки природного газу №06/09-2052. В решті позову відмовлено. Розрахунок 3% річних здійснено за період: з 11.02.2010 по 27.01.2011 у розмірі 2 240 477,91 грн та інфляційні втрати за період: лютий - грудень 2010 у розмірі 5 529 903,32 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2013 скасовано в частині стягнення пені в сумі 16472301,36 грн та прийнято в цій частині нове рішення, яким задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 20 590 376,71 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2013 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2015 касаційну скаргу ПАТ "Концерн Стирол" залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі №25/7 - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що у справі №25/7 встановлено факт порушення грошового зобов'язання ПАТ "Концерн Стирол" щодо оплати основного боргу на суму 74 840 452,99 грн за договором поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009, що звільняє позивача від обов'язку доведення цієї обставини (ст.35 ГПК України); після прийняття Господарським судом Донецької області рішення від 22.04.2013 у справі №25/7 про стягнення коштів та набрання ним чинності, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки докази погашення боргу в сумі 74 840 452,99 грн відсутні; позивач звернувся до відповідача з вимогами, які збільшував на підставі ст.22 ГПК України, та які є остаточними про стягнення 43 706 824,55 грн інфляційних втрат за період: січень 2013 - травень 2015 та 5 357 528,67 грн трьох процентів річних за період: з 08.02.2013 по 01.07.2015 за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009 в сумі 74840452,99 грн; з розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що заявлені суми не перевищують правильні - 5 370 058,80 грн 3% річних та 56 780 521,98 грн інфляційних втрат за спірний період, тому, з огляду на приписи ст.625 ЦК України, первісний позов підлягає задоволенню в межах заявлених сум; відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість виконання зобов'язання з своєчасної оплати за отриманий на умовах договору природний газ, як то - докази відсутності майна, майнових прав та коштів на рахунках, заборони відчуження майна та майнових прав, наявності обставини, яка об'єктивно з урахуванням причинно-наслідкового зв'язку унеможливлює виконання вказаного зобов'язання; посилання скаржника на те, що в розрахунках 3% річних та інфляційних не визначено, з якої суми заборгованості по періодах її виникнення, складаються підсумкові суми, на які здійснені ці нарахування необґрунтоване та спростовується матеріалами справи; факт наявності форс - мажорних обставин, щодо ПАТ "Концерн Стирол", який підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України №4977 від 02.08.2015 не звільняє відповідача від сплати 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на заборгованість, що виникла до цих форс - мажорних обставин.
Проте повністю погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.
Стягнувши інфляційні втрати та три проценти річних в розмірі остаточних позовних вимог, суди виходили із того, що розрахунок позивача не відповідає правильному, проте не перевищує позовних вимог.
При цьому правильним розміром інфляційних втрат за спірний період суди визначили 56 780 521,98 грн, що перевищує суму інфляційних втрат, вирахуваних позивачем у розрахунку - 43 706 824,55 грн (т.2 а.с.51), на 13 073 697,40 грн; правильним розміром трьох процентів річних за спірний період суди визначили 5 370 058,80 грн, що перевищує суму трьох процентів річних, вирахуваних позивачем у розрахунку - 5 357 528,67 грн (т.2 а.с.52), на 12 530,13 грн.
Враховуючи значні розбіжності між розрахунками позивача та сумами, які визначені в якості правильних судами, касаційна інстанція відзначає, що судові акти не містять будь-якої оцінки розрахунків позивача; навівши правильні суми, які мали б бути стягнуті за спірні періоди, суди не зазначили з чого вони виходили, здійснюючи саме такий розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних, і в чому позивач у власних розрахунках припустився помилки, що є порушенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки може вплинути на обсяг відповідальності відповідача по договору №06/09-2052 від 23.12.2009.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач подавав суду першої інстанції клопотання (т.2 а.с.59-60) про відкладення розгляду справи пізніше 09.07.2015, в тому числі і з тих підстав, що: - з ухвали суду про відкладення справи розглядом з 01.07.2015 на 09.07.2015 йому стало відомо про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків з 972 925,89 грн до 43 706 824,55 грн, в частині трьох процентів річних з 2 522 272,95 грн до 5 357 528,67 грн; - станом на 09.07.2015 ним не отримані відповідні заяви, які позивача зобов'язано направити відповідачу ухвалою від 01.07.2015, і його фактично позбавлено можливості підготувати відзив; - відповідач не зміг подати витребувані судом матеріали зустрічного позову через неможливість у наведені в ухвалі строки представнику відповідача виїхати із зони проведення антитерористичної операції.
Касаційна інстанція вважає, що не відклавши справу розглядом в межах строку вирішення спору, передбаченого ст.69 Господарського процесуального кодексу України, суд порушив принципи рівності і змагальності сторін, унормовані у ст.ст.42, 43 цього Кодексу, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині доступу до справедливого суду, ще і тому, що зустрічний позов ПАТ "Концерн Стирол" було залишено без розгляду у зв'язку з невиконання вимог суду подати оригінали матеріалів зустрічного позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт наявності форс - мажорних обставин, щодо ПАТ "Концерн Стирол", який підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України №4977 від 02.08.2015, не звільняє відповідача від сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, що виникла до цих форс - мажорних обставин. Проте в порушення ст.43 Господарського процесуального кодексу України. апеляційний суд не дав оцінки змісту цього сертифікату в тій частині, що ним засвідчено настання з 15.04.2014 форс-мажорних обставин саме щодо зобов'язань з оплати за поставлений природний газ за договором поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009, які унеможливили їх виконання, тому не встановив щодо яких саме зобов'язань за цим договором (враховуючи стягнення остаточної суми боргу за поставлений за цим договором природний газ до 15.04.2015) засвідчено настання обставин непереборної сили.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Сервіси для юристів