Постанова ВГСУ від 25.12.2014 року у справі №908/4027/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 908/4027/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяСибіга О.М.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 рокуу справі№ 908/4027/13господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі"простягнення 102 709, 14 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Козак Н.В. дов. № 14-174 від 24.06.2014 року,- відповідачів:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (далі за текстом - КП "Дніпрорудненські теплові мережі") про стягнення 102 709, 14 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.09.2014 року у справі № 908/4027/13 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з КП "Дніпрорудненські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 16 226, 90 грн. пені та 30 247, 05 грн. штрафу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2014 року в частині відмови у стягненні пені в сумі 16 227, 64 грн. та штрафу в сумі 30 247, 06 грн. та прийняти нове рішення у вказаній частині, яким задовольнити зазначені позовні вимоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року у справі № 908/4027/13 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року у справі № 908/4027/13 в частині відмови у стягненні пені в сумі 16 227, 64 грн. та штрафу в сумі 30 247, 06 грн. та прийняти нове рішення у вказаній частині, яким задовольнити зазначені позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року № 03-05/3198 для розгляду касаційної скарги у справі № 908/4027/13, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. та судді Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 30.09.2011 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Дніпрорудненські теплові мережі" (покупець) укладений договір № 14/2355/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач протягом жовтня 2011 року та жовтня 2012 року - грудня 2012 року передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, 30.11.2012 року, 31.12.2012 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Згідно п. 6.1. договору № 14/2355/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати природного газу у встановлений договором термін не виконав, у зв'язку з чим позивачем на суму боргу нарахована пеня за неналежне виконання своїх зобов'язань в сумі 32 453, 73 та 7% штрафу в розмірі 60 494, 11 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Судами досліджено, що відповідач не заперечує факт наявності прострочення, проте, звертає увагу на те, що 28.05.2014 року платіжним дорученням ним було сплачено 27 303, 84 грн. на виконання постанови Донецького апеляційного суду від 20.05.2014 року, з яких 6 490, 75 грн. пені, 12 098, 82 грн. штрафу, 6 720, 90 грн. З % річних та 1993,37 грн. судового збору.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.