ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2015 року Справа № 904/5273/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС в Дніпропетровській областіна ухвалу від 11.08.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/5273/14 господарського суду Дніпропетровської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Альтіма"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромпостач"провизнання банкрутом
в судове засідання представники сторін не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2014 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромпостач" (далі - ТОВ "НВО "Укрпромпостач", Боржник) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Альтіма" в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 ТОВ "НВО "Укрпромпостач" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Вербицького О.В.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015 (суддя Камша Н.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника, ліквідовано юридичну особу - ТОВ "НВО "Укрпромпостач", провадження у справі припинено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Інспекція) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 (головуючий суддя - Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015 припинено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду, Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом попередньої інстанції ст.129 Конституції України, норм матеріального права, зокрема п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41, п.п. 78, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, ухвалюючи рішення про припинення апеляційного провадження за скаргою Інспекції, суд апеляційної інстанції встановив, що ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на час подання апеляційної скарги не набула статусу кредитора Боржника або іншого учасника провадження у даній справі про банкрутство, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не стосується її прав та обов'язків, а тому Інспекція не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу відповідно до положень статей 91, 106 ГПК України.
Заперечуючи такі висновки суду, ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначає, що апеляційним судом залишено поза увагою визначений ст. 129 Конституції України принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Також, на думку заявника касаційної скарги, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала суду стосується прав та обов'язків Інспекції, оскільки у зв'язку з прийняттям місцевим судом рішення про ліквідацію банкрута податковий орган позбавлений можливості провести позапланову перевірку Боржника як платника податків, що призводить до неможливості виконання функцій органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення та сплати податків.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.
Так, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.
Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.
В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Проте, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.
Однак, інші випадки участі податкового органу у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, податковий орган не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.
Сервіси для юристів