ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2014 року Справа № 922/2262/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкована постанову та рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року господарського суду Харківської області від 07.08.2014 року у справі господарського суду № 922/2262/14 Харківської областіза позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харковадо ПАТ "Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе"про стягнення 2 034 599, 48 грн.у судовому засіданні взяли участь представники :
Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова: не з'явилися,ПАТ "Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе":Тюменцев В.Ю. (довіреність №85/1160 від 30.12.2013 року).ВСТАНОВИВ :
ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2014 року порушено провадження у справі №922/2262/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова (далі - позивача) до ПАТ "Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе" (далі - відповідача) про стягнення 2 034 599, 48 грн., що становлять заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1, призначених відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", особам з числа колишніх працівників підприємства-відповідача за період з січня по квітень 2013 року (том 1, а.с. 2 - 3).
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.08.2014 року (суддя Аріт К.В.) позов задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 659 599, 48 грн. заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, стягнено з відповідача в дохід Державного бюджету України 13 191, 98 грн. судового збору, в частині позовних вимог щодо стягнення 1 375 000 грн. витрат на виплату та доставку пенсій відмовлено (том 12, а.с. 48 - 53).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Істоміної О.А., суддів: Барбашової С.В., Горбачової Л.П.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2014 року у даній справі - без змін (том 12, а.с. 122 - 126).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 23.09.2014 року та рішення суду першої інстанції від 07.08.2014 року, прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, пунктів 1.2., 1.3., 2.5., 5.3. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-2 від 27.09.2010 року, Розділу 6 та пункту 10.11. Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року.
Скаржник зазначив про те, що операції з обліку сум платежів, що надходять до органів Пенсійного фонду України, здійснюються в автоматичному режимі в хронологічному порядку за датами здійснення операцій на підставі документів, які підтверджують правильність та своєчасність їх здійснення. Відтак, за твердженням заявника касаційної скарги, висновки апеляційного суду про те, що органом Пенсійного фонду України самостійно без достатньої правової підстави змінено призначення платежу в розмірі 1 375 000 грн., що здійснювався відповідачем в рахунок погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період у 2013 році, та зараховано зазначену суму коштів як погашення боргу зі сплати страхових внесків за 2011 рік, є необґрунтованими, оскільки органи Пенсійного фонду України не мають повноважень щодо визначення періодів, за які страхувальниками здійснюється погашення заборгованості за відповідними платежами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 23.09.2014 року та рішення суду першої інстанції від 07.08.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника відповідача, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій зазначеним категоріям осіб, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, чинним законодавством України Пенсійному фонду України та його територіальним управлінням, як органам, наділеним владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з пунктом 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року (в редакції, чинній станом на січень 2013 року), підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2007 року порушено справу №Б-39/109-07 про банкрутство ПАТ "Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе" (відповідач), яке зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова (позивач).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, підприємство-відповідач має поточну заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1, призначених відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", особам з числа його колишніх працівників за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці за період з січня по квітень 2013 року на загальну суму 2 034 599, 48 грн. (за січень 2013 року - 506 081, 62 грн., за лютий 2013 року - 520 536, 79 грн., за березень 2013 року - 423 981, 67 грн., за квітень 2013 року - 583 999, 40 грн.).
Судами встановлено, що до моменту звернення позивача до суду з позовом відповідач перерахував на рахунок позивача суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень та лютий 2013 року на суму 506 081, 62 грн. та на суму 520 536, 79 грн. відповідно, а також частково сплатив заборгованість за березень 2013 року в розмірі 348 381, 53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучено до матеріалів даної справи.
З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що залишок поточної непогашеної відповідачем заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам з числа його колишніх працівників за березень - квітень 2013 року становить 659 599, 48 грн., що підтверджується належними та достатніми доказами у справі, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також, судами встановлено обставини перерахування відповідачем позивачу 1 375 000 грн. в рахунок погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період у 2013 році, які було зараховано органом Пенсійного фонду України на погашення заборгованості відповідача-страхувальника з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2011 рік в порядку календарної черговості без врахування визначеного відповідачем у платіжному дорученні призначення платежу за конкретний період часу.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1 375 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що спірну суму грошових коштів було перераховано відповідачем в добровільному порядку на рахунок позивача ще до моменту звернення останнього до суду з позовом у даній справі на задоволення поточних вимог кредитора, а законодавством про банкрутство не передбачено права кредитора (органу Пенсійного фонду України) здійснювати погашення конкурсної заборгованості, на яку поширюється мораторій у справі про банкрутство, а можливе погашення поточної заборгованості, яка виникла в ході провадження у справі про банкрутство.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду від 07.08.2014 року.
З огляду на встановлені судами обставини справи, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з підприємства-відповідача на користь органу Пенсійного фонду України заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень - квітень 2013 року на загальну суму 659 599, 48 грн. як такої, що підтверджена належними та достатніми доказами у справі, є поточною у справі про банкрутство відповідача.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 375 000 грн., що заявлялися позивачем як заборгованість відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в період з січня по квітень 2013 року, з підстав її погашення відповідачем в добровільному порядку до моменту звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
При цьому, зарахування органом Пенсійного фонду України спірної суми коштів в рахунок погашення заборгованості підприємства-страхувальника за інший календарний період, ніж визначено платником у платіжному дорученні, з посиланням на положення законодавства, що визначає порядок ведення обліку та зарахування платежів до Пенсійного фонду України, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованим, оскільки з травня 2007 року підприємство-відповідач перебуває в процедурі банкрутства, що здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким визначено спеціальний порядок задоволення грошових вимог кредиторів боржника, дозволяється задоволення поточних вимог кредиторів у загальному правовому режимі (в тому числі шляхом заявлення позовних вимог) та внаслідок дії мораторію відповідно до статті 12 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013 року, яка застосовується до відповідача у справі) заборонено окреме задоволення конкурсних грошових вимог.
Доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права з посиланням на Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку переважно застосовуються норми законодавства про банкрутство, як такі, що є спеціальними та підлягають переважному застосуванню щодо відповідача, який перебуває у процедурі банкрутства.
З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 23.09.2014 року та рішення суду першої інстанції від 07.08.2014 року у даній справі прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Сервіси для юристів