ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2014 року Справа № 916/931/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі№ 916/931/14 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "АМПУ"до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
простягнення 267458,11 грн.,за участю представників сторінвід позивача:Скворцова О.В. (довіреність № 3060 від 18.09.2014),від відповідача:Пуленко К.М. (довіреність № 135 від 25.12.2013), Чернишева А.О. (довіреність № 18 від 11.03.2014), Моісєєв Д.А. (довіреність № 129 від 25.12.2013),
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії у березні 2014 року звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 267458,11 грн. боргу за неналежне виконання умов договору майнового сервітуту № 645-0/106-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови договору щодо оплати права обмеженого користування гідротехнічною спорудою, розташованою в акваторії порту, а саме: причалом № 12 довжиною 200 метрів (архівний номер паспорту 85105) за вересень - грудень 2013 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2014 (колегія суддів: Степанова Л.В. - головуючий, Брагіна Я.В., Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 916/931/14 (колегія суддів: Лисенко В.А., Гладишева Т.Я., Ліпчанська Н.В.) позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії заборгованість у розмірі 267458,11 грн. та 5349,16 грн. судових витрат.
Рішення та постанову мотивовано тим, що договір не є нікчемним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, позивачем доведено належними доказами здійснення робіт відповідачем на об'єктах сервітуту у період дії договору, а також наявність заборгованості відповідача у сумі 267458,11 грн. в результаті порушення останнім умов договору щодо оплати за використання об'єктів сервітуту.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2014 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 916/931/14, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 916/931/14, і прийняти нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2014 касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" прийнято та призначено до розгляду на 25.11.2014.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами 30.09.2013 укладено договір майнового сервітуту № 641-0/106-П-ІЛФ-13, за умовами якого адміністрація портів на визначених договором умовах оплати, надає порту право обмеженого користування належними їй гідротехнічними спорудами (нерухомим майном), розташованих в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причалом № 12, а порт щомісячно, до 30-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку здійснює оплату. Сума щомісячного платежу розраховується, виходячи з кількості днів у звітному місяці (пункт 2.3 договору).
Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".
Пунктом 3 наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 № 163 встановлено, що адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у пункті 1 наказу щодо майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.
Пунктом 7 наказу встановлено, що після проведення державної реєстрації адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі. Актом приймання-передачі № 482/19 від 13.06.2013 до адміністрації передано основні засоби Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом, станом на 13.06.2013, в т.ч. причали Іллічівського морського порту.
Судами встановлено, що об'єкт сервітуту знаходиться на обліку у адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження особи, у якої знаходиться державне майно у господарському віданні, і це право зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з 10.04.2014.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що сервітуарій зобов'язаний своєчасно та на умовах договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом.
Відповідно до пункту 4.1 договору, за невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Судами встановлено, що договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами, починаючи з 21.08.2013, відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України. Договір діє до 31.12.2013, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1 договору).
Судами встановлено, що зазначений договір сторонами у подальшому недійсним не визнано, тому відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, він є обов'язковим до виконання.
На виконання умов договору № 645-0/106-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013 позивачем виставлено рахунки щодо оплати за користуванням сервітутом: № Пр/4 446 від 30.09.2013 на суму 82449,49 грн., № Пр/9 355 від 31.10.2013 на суму 62339,86 грн., № Пр/9 389 від 30.11.2013 на суму 60328,90 грн., № Пр/12 868 від 31.12.2013 на суму 62339,86 грн. на загальну суму 267458,11 грн., які в свою чергу направлено відповідачу згідно з супровідними листами № 102/08.3-10/1202 від 04.10.2013, № 145/08.3-10/1613 від 01.11.2013, № 185/08.3-10/2170 від 04.12.2013 та № 212/08.3-10/06 від 02.01.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати рахунків, виставлених позивачем за користування причалом № 12, довжиною 200,00 п. м, архівний номер паспорту 85105 не виконано, та на теперішній час у нього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 267458,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Сервіси для юристів