ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2016 року Справа № 922/1512/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуНововодолазького підприємства теплових мережна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р.у справі господарського суду№922/1512/16 Харківської областіза позовомВідділу освіти Нововодолазької районної державної адміністраціїдо Нововодолазького підприємства теплових мережпростягнення коштівВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2016р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. у справі №922/1512/16, позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача надмірно сплачені кошти за послуги з постачання пари та гарячої води згідно з договором про закупівлю послуг за державні кошти №98 в сумі 128750,00грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, Нововодолазьке підприємство теплових мереж, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 25.10.2016р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Нововодолазького підприємства теплових мереж.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.04.2015р. між Відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації (замовник, позивач) та Нововодолазьким підприємством теплових мереж (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №98, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався у 2015 році надати замовнику послуги з постачання пари та гарячої води, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги. Строк дії договору починається з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.
Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору становить 2271926,60грн.
Тариф становив 1393,82 грн. за 1 Гкал., згідно рішення Нововодолазької районної Ради ХХХІІІ сесії VІ скликання від 20.03.2015р. (п. 3.3 договору).
Згідно із п. 4.1 договору оплата за послуги здійснюється згідно діючого на день оплати тарифу по факту надходження коштів на рахунки позивача.
Договором також передбачена можливість зміни ціни договору у сторону зменшення за умови досягнення взаємної згоди сторін (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі неправильного застосування тарифів та недостовірності нарахувань за фактично відпущену пари та гарячої води відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми та здійснює перерахунок у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до рішення XXXVIII сесії Нововодолазької районної ради VI скликання від 20.03.2015р. "Про внесення змін до рішення VIII позачергової сесії VI скликання від 07.10.2011р. "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання енергії" було встановлено тариф на виробництво, транспортування та постачання енергії за 1 Гкал. з ПДВ - 1393,82 грн. за альтернативні види палива (чинні з 01.01.2015р.).
За період січень-березень 2015 року (включно) згідно діючого та той час тарифу позивачем на розрахункові рахунки відповідача за надані послуги з постачання пари та гарячої води було перераховано 969603,94грн.
Рішенням III сесії VII скликання Нововодолазької районної ради від 23.12.2015р. "Про внесення змін до рішення XXXVIII сесії Нововодолазької районної ради VI скликання від 20.03.2015р. "Про внесення змін до рішення VIII позачергової сесії VI скликання від 07.10.2011р. "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання енергії" були внесені зміни до рішення XXXVIII сесії Нововодолазької районної ради від 20.03.2015р. "Про внесення змін до рішення VIII позачергової сесії VI скликання від 07.10.2011р. "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання енергії" шляхом викладення п. 1 вказаного рішення в іншій редакції.
Вищевказаними змінами встановлений тариф для бюджетних установ та організацій, яким надаються послуги з теплопостачання Нововодолазьким ПТМ, що становить за 1 Гкал. з ПДВ - 1393,82грн. за альтернативні види палива, з посиланнями на його чинність з 20.03.2015р. Тобто, судами встановлено, що за період січень-березень 2015 року діяв тариф 1208,74грн., який затверджений Рішенням XXXIV позачергової сесії VI скликання Нововодолазької районної ради від 03.10.2014р.
З огляду на вищевикладене, позивач у позовній заяві зазначив, що Відділом освіти Нововодолазької райдержадміністрації було надмірно сплачено 128750,00грн. за період з січня - березень 2015 року, а саме в розрізі шкіл: - Ватутінській ЗОШ за січень різниця 11872,52грн., за лютий - 8205,52грн., за березень - 3103,98грн., всього по Ватутінській ЗОШ різниця по тарифу становить 23182,02грн.; - Мелихівський НВК за січень різниця 8116,87грн., за лютий - 5907,57грн., за березень - 2199,49грн., всього по Мелихівському НВК різниця по тарифу становить 16223,93грн.; - Новоселівський НВК за січень різниця 9598,25грн., за лютий - 8693,21грн., за березень - 3231,50грн., всього по Новоселівському НВК різниця по тарифу становить 21522,96грн.; - Охоченська ЗОШ за січень різниця 10579,73грн, за лютий - 7985,27грн, за березень - 3753,24грн., всього по Охоченській ЗОНІ різниця по тарифу становить 22318,24грн.; - Сосонівський НВК за січень різниця 13224,52 грн., за лютий - 12504,01грн., за березень - 4269,24грн., всього по Сосонівському НВК різниця по тарифу становить 29997,77грн.; - Нросянський НВК за січень різниця 7279,20грн., за лютий - 6102,09грн., за березень - 2123,79грн., всього по Просянському НВК різниця по тарифу становить 15505,08грн.
Також судами встановлено, що станом на 01.03.2016р., між сторонами підписаний акт звіряння розрахунків за договором №98 від 14.04.2015р., відповідно до якого, кредиторська заборгованість Нововодолазького підприємства теплових мереж перед Відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації становить 128750,00грн. Факт оплати також підтверджується наданими позивачем доказами.
Відділ освіти Нововодолазької районної державної адміністрації 16.03.2016р. звертався до Нововодолазького підприємства теплових мереж з претензією про повернення надмірно сплачених коштів в сумі 128750,00грн. за період з січня-березень 2015 року, яка залишилась без задоволення, що й стало підставою для звернення в судовому порядку з відповідною позовною заявою у даній справі про стягнення цієї суми з відповідача.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір за своєю правовою природою є правочином, який відповідно до ст. 202 ЦК України є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до ст. 30 вказаного Закону, державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги базується, зокрема, на принципі нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.
Сервіси для юристів