Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №904/749/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 904/749/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р.та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2016р.у справі№904/749/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФермерського господарства "Березенське"до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4простягнення безпідставно (незаконно) списаних та набутих грошових коштів та процентів у загальному розмірі 222359,65грн.за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - Каракоця О.Р., дов. №2781-К-Н-О від 31.07.2014р.

третьої особи - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Фермерське господарство "Березенське" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення безпідставно (незаконно) списаних та набутих грошових коштів та процентів у загальному розмірі 222359,65 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2016 року у справі № 904/749/16 (суддя Фещенко Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Вечірка І.О., суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь Фермерського господарства "Березенське" 150000 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 70253,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 3303,80 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені вище постанову та рішення судів попередніх інстанцій про стягнення грошових коштів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фермерському господарству "Березенське" в повному обсязі та стягнути з останнього судові витрати.

У відзиві на касаційну скаргу Фермерське господарство "Березенське" просить залишити в силі оскаржувані судові акти, як такі що є обгрунтованими та законними, та відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" у задоволенні вимог касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2008 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" (надалі - "Банк") та ОСОБА_4, як позичальником, було укладено кредитний договір № HMPWGA00000809 за умовами пункту 1.1 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29.01.2008р. по 28.01.2025 р. включно у розмірі 156836 грн.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань Позичальника - ОСОБА_4 17.05.2012р. між Фермерським господарством "Березенське" (надалі в тексті постанови - позивач, ФГ "Березенське"), як Поручителем та Банком було укладено договір поруки № 32, предметом якого було надання поруки Поручителем перед Банком за виконання Позичальником обов'язків за кредитним договором № HMPWGA00000809 від 29.01.2008 р.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 28.05.2012 р. в рахунок погашення заборгованості Позичальника ОСОБА_4. за кредитним договором №HMPWGA00000809 Банком було списано з рахунку Поручителя - ФГ "Березенське" кошти в розмірі 150000 грн. на підставі п.2.1.5 договору банківського рахунку від 24.05.2012р. та п.2.1.4. договору поруки №32 від 17.05.2014р.

При цьому, судами встановлено, що рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012 р. у справі № 2-727/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14.05.2012 р. у справі № 22ц/2290/914/12 (категорія 27) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24813 св. 12 від 24.10.2012 р. за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про звернення стягнення боргу за договором кредиту на предмет іпотеки та виселення із житлового приміщення, відмовлено у задоволенні позовних вимог та встановлено, що Позичальник - ОСОБА_4 за кредитним договором №HMPWGA00000809 не отримував у відповідача обумовлені кредитним договором кошти, а відтак, вказаний договір не є укладеним.

Таким чином, як зазначено судами, станом на 17.05.2012 р., тобто на момент укладення договору поруки №32 відповідач (Банк) знав та навмисно приховав (замовчував) від позивача (Поручителя) обставини, які мають істотне значення та можуть перешкодити вчиненню правочину. Ця обставина із врахуванням вимог статті 230 Цивільного кодексу України, за висновками судів попередніх інстанцій, вказувала на вчинення зі сторони Банку договору поруки № 32 під впливом обману Поручителя. З огляду на що, 22.09.2014 р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/233/14 договір поруки № 32 від 14.05.2012 р. було визнано недійсним з моменту його вчинення.

Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у даній справі, предметом розгляду якої є вимоги ФГ "Березенське" про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" безпідставно набутих (отриманих) та збережених належних позивачу грошових коштів у розмірі 150000 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 28.05.2012 р. по 28.12.2015 р. у розмірі 72359,65 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги ФГ "Березенське", суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на час укладення 17.05.2012 р. між ПАТ "КБ "ПриватБанк" та ФГ "Березенське" договору поруки №32, вже було встановлено та підтверджено відповідним судовим рішенням у цивільній справі той факт, що внаслідок визнання Кредитного договору № НМРWGA00000809 від 29.01.2008р. в судовому порядку неукладеним, будь-які цивільні права та обов'язки за цим Кредитним договором у сторін не виникали, тобто, як вірно зазначено судами, було відсутнє основне зобов'язання ОСОБА_4 перед ПАТ КБ "ПриватБанк". Відтак, договір поруки №32 від 17.05.2012 р., укладений між банком та ФГ "Березенське" в забезпечення вказаного кредитного договору є таким, що укладений з порушенням вимог законодавства України, що зумовило в послідуючому визнання його недійсним у судовому порядку з моменту його вчинення.

Згідно із частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку (у тому числі в їх мотивувальних частинах), і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність та стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Відтак, доводи відповідача стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм ст.35 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на встановлення преюдиціальних фактів у мотивувальній частині судових рішень, а не в резолютивній, є помилковими та такими, що не грунтуються на нормах права.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між Банком і Клієнтом.

У відповідності із пунктом 26.4 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника Банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Згідно із пунктом 6.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (надалі - Інструкція), банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.