Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №903/1306/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 903/1306/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б., Алєєвої І.В.. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача: не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача: не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову від 03.08.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 903/1306/14 господарського суду Волинської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 9767, 11 грн. В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 р. ФОП ОСОБА_6 звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 8146 грн. заборгованості з орендної плати, 919,30 грн. інфляційних втрат та 112,43 грн. - 3% річних на підставі статей 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору оренди торгового місця НОМЕР_1 від 01.03.2014 р., укладеного між сторонами у справі, відповідачем не сплачено у повному обсязі орендну плату, що на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача заявлених сум боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

11.03.2015 р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 8146 грн. боргу, 1508,68 грн. інфляційних втрат та 112,43 грн. - 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях посилався на необґрунтованість вимог позову, зазначаючи про те, що договірні зобов'язання сторін припинилися з 01.10.2014 р. та у відповідача відсутня заборгованості за спірним договором.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.03.2015 р. (суддя Костюк С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8146 грн. заборгованості, 1319,13 грн. інфляційних втрат, 112,43 грн. - 3 % річних. В решті позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умов спірного договору оренди торгового місця в частині своєчасного та повного внесення ним орендної плати.

Водночас суд, перевіривши розрахунок суми позову, дійшов висновку про помилковість нарахування позивачем 189,55 грн. інфляційних втрат у зв'язку з чим відмовив у стягненні вказаної суми.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. (судді: Петухов М.Г., Гулова А.Г., Саврій В.А.) рішення господарського суду Волинської області від 11.03.2015 р. було скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність наявності у відповідача заборгованості за спірним договором.

Не погодившись з вказаною постановою ФОП ОСОБА_6 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач 05.10.2015 р. у клопотанні наданому до суду під час нового розгляду справи вважав за доцільне провести у справі експертизу та зазначав питання, які необхідно поставити перед експертом.

Разом з тим, 05.10.2015 р. відповідач також подав до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи і пропонував питання які слід поставити перед експертом.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р. (судді: Сініцина Л.М., Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.) призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру УМВС України у Волинській області та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи та отримання висновку судового експерта. На вирішення судового експерта поставлено такі питання:

1. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_7 в квитанціях до прибуткового касового ордеру №295 від 30.03.2014 р., №388 від 13.04.2014 р., №329 від 06.04.2014 р., №1655 від 14.09.2014 р., №1817 від 28.09.2014 р., №1691 від 17.09.2014 р. в графах "головний бухгалтер" та "касир" ОСОБА_7 чи іншою особою?

2. Чи нанесено відтиск печатки на квитанціях до прибуткового касового ордера №295 від 30.03.2014 р. та №1691 від 17.09.2014 р. печатками, експериментальні зразки відтисків яких надані для порівняльного дослідження?

3. Яким способом нанесений відтиск печатки на квитанціях №295 від 30.03.2014 р. та №1691 від 17.09.2014 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 р. (судді: Сініціна Л.М., Гудак А.В., Олексюк Г.Є) поновлено провадження у справі.

За результатами нового розгляду справи Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 03.08.2016 р. (судді: Сініціна Л.М., Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду Волинської області від 11.03.2015 р. залишив без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 - без задоволення.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов спірного договору щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за оренду торгових місць та доведеність наявності заборгованості у відповідача у заявленій до стягнення сумі, тобто у розмірі 8146 грн. У зв'язку з простроченням платежів суд апеляційної інстанції також визнав обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1319,13 грн. і 112,43 грн. - 3% річних.

ФОП ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 11.03.2015 р. і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 204, 237, 238, 239, 244, 248 Цивільного кодексу України, статей 44, 46, 128 Господарського кодексу України, статей 32, 33, 34, 42 Господарського процесуального кодексу України, статті 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Скаржник наголошує на відсутності у нього заборгованості за спірним договором, а відтак і відсутності підстав для стягнення спірних сум.

Скаржник вважає, що господарські суди невірно оцінили докази у справі, зокрема, прибуткові касові ордери і квитанції до них, та неправильно встановив обставини справи.

Позивач правом на надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.