ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2014 року Справа № 917/266/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: ОСОБА_4 - адв., дог. №22/09 від 22.09.14, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від10.06.14у справі№917/266/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомПриватного підприємця ОСОБА_5доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"простягнення 65765,32 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.09.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
Приватний підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 50000 грн. боргу і 15765,32 грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем у повному обсязі вартості виконаних робіт з поставки і монтажу доїльних установок за договором №78 від 24.03.11.
Господарський суд Полтавської області рішенням від 17.04.14 (суддя Безрук Т.М.) в позові відмовив. Господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи факту виконання позивачем спірних робіт за договором від 24.03.11.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.14 (судді: Істоміна О.А., Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50000 грн. боргу. Апеляційний господарський суд установив факт виконання позивачем і прийняття відповідачем робіт з поставки, монтажу та пусконалагоджування доїльних установок за спірним договором та несплати останнім їх вартості у повному обсязі. У стягненні 15765,32 грн. пені відмовлено у зв'язку з її необґрунтованістю.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі в частині стягнення з відповідача 50000 грн. боргу. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 42, 43, 32, 33, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вважає недоведеним факт виконання позивачем спірних робіт за договором і передачі їх відповідачеві.
Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.
Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" був укладений договір №78 від 24.03.11. За умовами цього договору товариство замовляє, а підприємець відвантажує дві доїльні установки УДЛ-12 (без вакуумної установки та доїльної апаратури), а також виконує роботи з їх монтажу та пусконалагоджування. Доїльні установки доставляються в село Майорщина Гребінківськоо району Полтавської області. Вартість установки становить 144141,24 грн. без ПДВ; вартість договору - 288282,48 грн. без ПДВ (пункт 1.2 договору). Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що оплата за доїльні установки та виконані роботи здійснюється в безготівковій формі. Порядок розрахунків наступний: 50% покупець оплачує продавцю після доставки доїльної установки в господарство, 50% - після підписання акта виконаних робіт упродовж трьох банківських днів. Виконання робіт позивачем вважається закінченим після приймання відповідачем виконаних робіт і підписання акта виконаних робіт (пункт 5.1 договору). Апеляційним господарським судом було установлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач за спірним договором перерахував позивачеві 238282,48 грн., а саме: 218282,48 грн. за доїльну установку (платіжні доручення від 12.04.11, від 23.06.11, 29.12.11) та 20000 грн. за її встановлення (платіжне доручення від 13.09.11). Суд апеляційної інстанції також установив, що позивач за видатковою накладною №20 від 13.05.11 поставив відповідачу доїльні установки, а також виконав роботи з їх монтажу та пусконалагоджування. Виконані роботи, як установи апеляційний господарський суд, були прийняті відповідачем. Отже, позивач свої договірні зобов'язання виконав повністю, проте відповідач з ним розрахувався лише частково. Борг відповідача становить 50000 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємця ОСОБА_5 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 50000 грн. боргу і 15765,32 грн. пені. Скасовуючи рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цією нормою кореспондується і стаття 175 Господарського кодексу України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний господарський суд на підстав повного та всебічного розгляду справи установив, що позивач поставив відповідачеві доїльні установки та виконав роботи з їх монтажу у відповідності до умов договору. Установив суд апеляційної інстанції і те, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач прийняв виконані роботи, проте у повному обсязі за них не розрахувався, а відтак його борг за договором складає 50000 грн. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведене кореспондується з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений судом апеляційної інстанції факт поставки позивачем доїльних установок, виконання ним робіт з їх монтажу і налагоджування та зважаючи на прийняття таких робіт відповідачем і часткової їх оплати, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми боргу. Доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовується обставинами установленими апеляційним господарським судом та стосується переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
В частині відмови у стягненні з відповідача пені судові акти у справі скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.
За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.
Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.14 у справі №917/266/14 залишити без змін. Виконання судового рішення поновити.
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" - без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець
Сервіси для юристів