ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2026 року
м. Київ
справа № 758/7387/22
провадження № 51-4202км25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100070000971, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Подільського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Визначено рахувати строк покарання ОСОБА_7 з моменту затримання на виконання вироку і зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення у період із 30 травня по 03 червня 2022 року.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 5339 гривень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин, детально наведених у судових рішеннях, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 травня 2022 року приблизно о 21:00, перебуваючи біля будівлі, розташованої на території школи № 3, що по пр. Правди, 84 у м. Києві, діючи умисно завдав ОСОБА_8 одного удару колото-ріжучим предметом в ділянку живота, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження грудної клітини небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що районний суд першої інстанції у вироку не зазначив мотив вчинення кримінального правопорушення, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Також, на думку сторони захисту, оскаржуваний вирок містить суперечності, оскільки місцевий суд спочатку вказав, що внаслідок удару в живіт потерпілий отримав проникаюче поранення живота, а далі зробив висновок про те, що тяжким тілесним ушкодженням, яке отримав ОСОБА_8 , є «поранення грудної клітини зліва», що обвинуваченому не інкримінувалося.
Крім того, захисник стверджує про недопустимість протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 з тих підстав, що свідок не поставив підпис у графі попередження про кримінальну відповідальність.
У свою чергу апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту, безпосередньо не дослідив докази, на які послався у рішенні, формально погодився із висновками місцевого суду та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
Поміж цього, за твердженням захисника, суд апеляційної інстанції порушив процедуру допиту потерпілого, оскільки провів таку процесуальну дію в режимі аудіозв`язку з використанням мобільного телефону, без використання системи відеоконференцзв`язку та без ідентифікації особи. При цьому сторона захисту не бачила ОСОБА_8 і не чула його показання та відповіді. Натомість головуючий суддя озвучував показання потерпілого, які чув по мобільному телефону, та переказував їх іншим учасникам.
Сервіси для юристів