ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року Справа № 910/4386/13
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний завиток"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 р.у справі № 910/4386/13 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний завиток"
до проДержавного підприємства "Еко" стягнення 386 085,80 грн.
за участю представників:
ТОВ "Чарівний завиток" - не з'явилися;
ДП "Еко" - Нудненко М.М.;
в с т а н о в и л а:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівний завитк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача - Державного підприємства "Еко" 386 085,80 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачу в рахунок оплати орендної плати, на підставі договору № 11-10 від 01.01.2004 р., перераховано 386 085,80 грн. Між тим, рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2012 р., яке є преюдиційним для даної справи, вказаний договір визнано неукладеним. При цьому, грошові кошти, які безпідставно отримані відповідачем, ним до цього часу не повернуті (т.1 а.с.4-7).
Відповідач у справі - Державне підприємство "Еко" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що, оскільки позивач орендованим приміщенням фактично користувався, то одержання на підставі договору коштів не є безпідставним (т.1 а.с.54-56).
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. позов задоволено повністю (т.2 а.с.10-18).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем перераховано на рахунок відповідача за неукладеним правочином 386 085,80 грн., отже, на підставі ст. 1212 ЦК України, з відповідача підлягає стягненню вказана сума.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. скасовано, а у задоволенні заявлених вимог відмовлено (т.2 а.с.206-213).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з факту користування позивачем орендованим приміщенням, у зв'язку з чим, перерахування орендної плати, згідно висновків суду, не було безпідставним.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Чарівний завиток" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.3-6).
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, ТОВ "Чарівний завиток" направило телеграму про відкладення розгляду касаційної скарги, посилаючись на перебування свого повноважного представника за межами міста Києва, яке відхилено касаційною інстанцією з тих підстав, що: явка представників сторін в засідання касаційної інстанції не є обов'язковою і не визнана такою судом; відповідачем, в порушення вимог ст.36 ГПК України, не надано доказів наявності обставин, на які він посилається у телеграмі; у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу грошові кошти, перераховані позивачем відповідно в якості орендної плати на підставі умов договору оренди № 11-10 від 01.01.2004 р.
Така вимога позивача мотивована тим, що ним сплачено відповідачу 386 085,80 грн. за користування приміщенням, переданим на умовах договору, визнаного неукладеним відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2012 р. у справі № 5011-48/12068-2012, яке є преюдиційним для даної справи.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено перерахування ним коштів. Крім того, оскільки в судовому рішенні встановлений факт того, що договір є неукладеним, грошові кошти підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Скасовуючи прийняте судом першої інстанції рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для сплати коштів є факт користування позивачем орендованим приміщенням.
Сервіси для юристів