ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2016 року Справа № 925/1709/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Гольцової Л.А.
за участю представників:
ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
ОСОБА_6 - не з'явився,
ТОВ "Агровет Атлантик" - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016
та на рішення господарського суду Черкаської області від 26.11.2015
у справі № 925/1709/15
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_4
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_6,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик"
про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на частку у статутному фонді
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Агровет Атлантик" у розмірі 10% статутного капіталу від 22.09.2015 укладеним між сторонами та визнання за позивачем права власності на 10% частки у статутному фонді ТОВ "Агровет Атлантик" у розмірі 300 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.11.2015 залучено до участі у справі ОСОБА_6 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.11.2015 (суддя Васянович А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (колегія суддів у складі: суддя Мартюк А.І. - головуючий, судді Шевченко Е.О., Коршун Н.М.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу частки, а тому даний договір є неукладеним.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016, рішення господарського суду Черкаської області від 26.11.2015, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 28 ГПК України, ст.ст. 15, 16, 148 ЦК України, ст.ст. 20, 187 ГК України. Так, на думку позивача, між сторонами виник спір про право набуття на відчуження корпоративних прав в порядку ст. 148 ЦК України, у зв'язку з чим господарськими судами безпідставно застосовано вимоги ст. 187 ГК України до правовідносин сторін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та рішення господарського суду Черкаської області від 26.11.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідача, доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
Сервіси для юристів