Постанова ВГСУ від 25.05.2016 року у справі №920/1239/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 920/1239/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О.розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Апіс" с.Іванівка Сумської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 рокуу справі№920/1239/15 Господарського суду Сумської областіза позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 м.СумидоФермерського господарства "Апіс" с.Іванівка Сумської областіпростягнення 65 852,53 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Дубяга Н.Я. (дов. б/н від 01.12.2015 року) - в режимі відеоконференції;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.10.2015р. у справі №920/1239/15 (суддя Резніченко О.Ю.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки умовами договору поставки товару на умовах товарного кредиту від 02.04.2014р. №060289-24/04 передбачено надсилання постачальником (позивачем у справі) акту на позитивну/ від'ємну курсову різницю, проте наявний в матеріалах справи фіскальний чек та опис вкладення не є належними доказами його направлення та отримання, оскільки фіскальний чек підтверджує лише факт надання послуг поштового зв'язку, а в описі вкладення не зазначено адреси та поштового індексу отримувача та з нього не вбачається який саме акт (№, дата) надісланий, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність надання відповідачу акту про курсову різницю. Також місцевий господарський суд зазначив, що належним повідомленням відповідача про складання акту про курсову різницю є не лише направлення акту позивачем на адресу відповідача, а й факт його отримання відповідачем. Крім того, суд зазначив про безпідставність стягнення 3% річних, визначених статтею 625 ЦК України, оскільки сторони у п.7.5 договору самостійно визначили інший розмір відсотків річних, а саме: 32%.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року у справі №920/1239/15 (судді: Бородіна Л.І., Гетьман Р.А., Пуль О.А.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково; рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.2015р. у справі № 920/1239/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_4, м. Суми задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Апіс" (вул. Гоголя, 79, с. Іванівка, В-Писарівський район, Сумська область, 42839, код 22978083) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 40020, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 33 203,23 пені, 20 407,23грн. 32% річних, 1487,36грн. судового збору за подання позовної заяви; припинено провадження у справі в частині стягнення 3 471,93грн. 32% річних; в решті вимог у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з наданого позивачем фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист вбачається, що 17.01.2015 року СФГ "Апіс" направлено акт визначення курсової різниці; встановивши, що початком строку нарахування пені слід вважати саме 22.01.2015 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за період з 27.01.2015 по 18.06.2015 року є обґрунтованими; оскільки пунктом 7.4 договору від 02.04.2014 року №060289-02/04 визначені проценти річних у розмірі 32%, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 32% річних нарахованих на суму заборгованості за період з 22.01.2015 року по 11.06.2015 року у сумі 19 581,67 грн та за період з 12.06.2015 по 18.06.2015 у сумі 825,57 грн. є обґрунтованими; встановивши факт вирішення господарським судом спору між позивачем та відповідачем щодо стягнення 32% річних за період з 14.11.2014 по 08.12.2014 року нарахованих на курсову різницю з підстав несвоєчасного виконання грошових зобов'язань та набрання законної сили постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2015 року у справі №920/2042/14, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 32% річних у сумі 3 471,93 грн. за період з 14.11.2014 року по 08.12.2014 року; суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9324,06грн. 32% річних за період з 09.12.2014р. по 21.01.2015р. оскільки ФГ "Апіс" отримало акт про курсову різницю, який є підставою для виконання відповідачем ФГ "Апіс" грошових зобов'язань з її оплати лише 22.01.2015р., а отже і строк нарахування річних починається з 22.01.2015р.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Фермерське господарство "Апіс" с.Іванівка Сумської області звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року у справі №920/1239/15 в частині стягнення з ФГ "Апіс" на користь ФОП ОСОБА_4 33 203,23 пені, 20 407,23 грн. - 32% річних та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 до ФГ "Апіс" в частині стягнення 33 203,23 грн. пені, 20 407,23 грн. - 32% річних.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2015р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року залишити без змін.

Представник відповідача, у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04.2014р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (постачальником) та Фермерським господарством "Апіс" (покупцем) укладений договір № 060289-24/04, відповідно до предмету якого, в терміни визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. (п.1.1. Договору).

Вартість товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. (п.2.1. Договору)

Пунктами 2.3, 2.4, 2.6 договору сторони погодили, що товар (його вартість), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визначається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем повного виконання грошових зобов'язань. Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником на вартість фактично відвантаженого покупцю товару починаючи з 31 дня від дати відвантаження товару, якщо інше не передбачено додатками до договору. Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлений у відповідних додатках до цього договору.

Відповідно до п. 2.7 договору до вартості (ціни) товару додатково також включається позитивна/від'ємна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичної оплати проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару, що вказана в додатках до договору, розрахована відповідно до п.2.2 договору. На таку позитивну/від'ємну різницю, в день здійснення покупцем оплати, постачальником складається акт та надсилається на адресу покупця в порядку, передбаченому п. 2.4 договору.

Згідно пунктів 7.3, 7.4 договору встановлено, що покупець: за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення; за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом на вимогу позивача сплачує йому штраф у розмірі 10% від суми невиконаного грошового зобов'язання;

У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом,покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32% річних з простроченої суми. (п.7.5. Договору).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання здійснюється за весь період прострочення без обмеження будь-яким строком. (п.7.6. Договору).

У додатку 1 до договору від 02.04.2014р. №060289-02/04 сторони договору визначили графік оплати, згідно з яким покупець сплачує 48 700грн. (20% ціни товару) - до 10.04.2014р. та 194 800грн. (80% ціни товару) - до 10.11.2014р.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням умов договору 02.04.2014р. ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства 158 406,66 грн. боргу, 35 320 грн. штрафу, 3610,80грн. пені за період з 11.11.2014р. по 08.12.2014р., 4 849,44грн. 32% річних за період з 11.11.2014р. по 14.11.2014р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.01.2015 у справі №920/2042/14 позов задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Апіс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 565 грн. 72 коп. пені, 683 грн. 13 коп. 32% річних, 19480 грн. штрафу; в іншій частині позову відмовлено. У рішенні місцевого господарського суду зазначено, що вимога про сплату боргу (курсової різниці) у розмірі 194800грн. направлена відповідачеві 19.11.2014р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. у справі №920/2042/14 частково задоволено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4; скасовано рішення господарського суду Сумської області від 12.01. 2015р. у справі №920/2042/14 в частині відмови в задоволені позову про стягнення 15840,66 грн. штрафу, 3045,08 грн. пені, 4166,31 грн. 32 % відсотка річних та 158406,66 грн. заборгованості та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Фермерського господарства "Апіс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 15 840,66 грн. штрафу, 3 045,08 грн. пені, 4166,31 грн. 32 % відсотка річних, 158 406,66 грн. заборгованості; в іншій частині рішення залишено без змін.