ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2016 року Справа № 903/891/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Саранюка В.І. - доповідач суддівАкулової Н.В. Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 14.12.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 21.03.2016у справі господарського суду№ 903/891/15 Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"простягнення 19 212,35 грн.за участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - ОСОБА_5
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 у справі № 903/891/15 (суддя Суховаров А.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (головуючий суддя Вечірка І.О., судді: Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.), відмовлено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (позивач) в задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 1068, 1071 Цивільного кодексу України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 22.03.2011 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"(Банк) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, згідно якої Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.
У заяві зазначено, що сторони зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому.
Відповідно до заяви Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та інші умови, регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Матеріали справи свідчать про те, що на поточний рахунок Клієнта був встановлений кредитний ліміт, зокрема, в період з 04.02.2015 по 20.03.2015 в сумі 35 000,00 грн., в період з 20.03.2015 по 30.03.2015 в сумі 30 000,00 грн.
Як встановлено судами, станом на 11.03.2015 на рахунку позивача обліковувалась сума 4 141,35 грн.
11.03.2015 о 19-59 год. з особового рахунку позивача сформовано та відправлено платіж у розмірі 21 000,00 грн. Банком утримано комісію за перерахування коштів у розмірі 415,08 грн.
12.03.2015 о 08-23 год. з особового рахунку позивача сформовано та відправлено платіж у розмірі 15 000,00 грн. При цьому, Банком утримано комісію за перерахування коштів у розмірі 450,00 грн.
20.03.2015 на рахунок позивача зараховано 15 071,00 грн., в якості часткової оплати за транспортні послуги, які списані Банком.
За заявою позивача щодо незаконного перерахування з його рахунку грошових коштів у розмірі 36 000,00 грн. Слідчим відділом Луцького МВ УМВС відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України.
10.08.2015 Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ПРИВАТБАНК" про стягнення 19 212,35 грн.
Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктом 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.
Згідно з пунктами 18.3, 18.4 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.
Пунктом 1.5.13 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації.
Обмін інформацією між Банком і Клієнтом можливий тільки після здійснення у Банку процедури сертифікації її ключів ЕЦП, згенерованих Клієнтом, а також після верифікації використовуваних для СМС-підпису телефонів. Під час сертифікації відкриті ключі ЕЦП Клієнта встановлюються в кожному окремому випадку і підписуються сторонами. Відповідальність за відповідність власників ЕЦП і верифікованих телефонів особам, які вказані в картках із зразками підписів і відбитком печатки, несе Клієнт. У разі виникнення підозри про несанкціоноване використання коду електронного підпису Клієнта, веріфікованого телефону або проведенні платежів не уповноваженою на те особою, Клієнт зобов'язаний негайно повідомити про це Банк за допомогою голосового зв'язку і в письмовій формі (пункти 3.7.9, 7.10.10, 3.7.11, 3.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг).
Сервіси для юристів