Постанова ВГСУ від 25.04.2017 року у справі №910/32983/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 910/32983/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Губенко Н.М., Демидова А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02 березня 2017 рокуу справі№ 910/32983/15 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1) Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва", 2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва",простягнення 21 433,36 грн.за участю представників

позивача - Гаркавенко С.В.

відповідача - Мохонько О.А.

третьої особи-1 - не з'явився

третьої особи-2 - Дацюк І.І.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення 21 433,36 грн., з яких: 15 240,76 грн. - заборгованість за поставлену теплову енергію, 5 763,63 грн. - інфляційні втрати, 428,97 грн. - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1210040 від 01.11.2000, укладеним між сторонами у справі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за використану теплову енергію, що виникла за грудень 2014 року - січень 2015 року, а також інфляційні втрати та три проценти річних за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05 січня 2017 року (суддя Павленко Є.В.), прийнятим за результатами нового розгляду справи, позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 15 240,76 грн. основного боргу, 5 763,63 грн. інфляційних втрат, 428,00 грн. три проценти річних та 1 218,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2017 року (склад колегії суддів: Андрієнко В.В. - головуючий, Шапран В.В., Буравльов С.І.) рішення господарського суду міста Києва від 05 січня 2017 року залишено без змін.

Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", та Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту жилого фонду Дніпровського району м. Києва, правонаступником якого є відповідач - Комунальне підприємство з утримання житлового господарства Дніпровського району міста Києва (абонент), укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1210040, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до будинку по вул. Кібальчича, 11-Б у місті Києві, балансоутримувачем якого є відповідач, для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 205,4 Гкал/рік, а відповідач - до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого - сплачувати різницю до 28 числа поточного місяця.

Відповідно до пп. 2.2.1. п. 2.2. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно з розділом 2.3. договору абонент зобов'язується своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також забезпечувати необхідні умови для надходження теплової енергії, обслуговувати (ремонтувати) внутрішньобудинкові системи теплопостачання та власні прилади обліку теплової енергії, здійснювати підготовку власного теплового господарства та виконувати інші обов'язки, зазначені у розділі 2.3. договору.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.4. договору він набуває чинності з дня підписання та діє до 31.12.2000. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з п.п. 8.2., 8.3. договору він припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом, передбачених підпунктом 6.4.1. пункту 6.4. договору; ліквідації сторін. Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначений договір припинив свою дію за згодою сторін 01 вересня 2015 року і цей факт було встановлено в ухвалі господарського суду міста Києва від 21 вересня 2015 року у справі № 910/21489/15 між тими ж сторонами про розірвання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1210040.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких приймають участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Звертаючись з позовом у даній справі, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" послалося на те, що ним на виконання умов договору згідно з обліковими картками в грудні 2014 року - січні 2015 року було поставлено відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до будинку по вул. Кібальчича, 11-Б у місті Києві в кількості 25 856,41 Гкал, з яких: 16 615,60 Гкал - в грудні та 9 240,81 Гкал - в січні, однак відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за використану в грудні 2014 року - січні 2015 року теплову енергію в розмірі 15 240,76 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на час здійснення спірної поставки теплової енергії укладений між сторонами договір № 1210040 від 01 листопада 2000 року діяв, відповідач у справі у спірний період фактично був балансоутримувачем будівлі по вул. Кибальчича, 11-б, до якої здійснювалось постачання теплової енергії за зазначеним договором, та в розумінні ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" і умов договору є споживачем одержаної від позивача, як виробника, теплової енергії. За висновком судів, факт постачання позивачем та споживання відповідачем теплової енергії за грудень 2014 року - січень 2015 року є доведеним, а докази оплати відповідачем використаної теплової енергії, в т.ч. в установлені договором строки, відсутні в матеріалах справи, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що відповідач має нести відповідальність за неналежне виконання ним зобов'язань за зазначеним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами у справі договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1210040 від 01 листопада 2000 року припинив свою дію за згодою сторін з 01 вересня 2015 року, тобто станом на грудень 2014 року - січень 2015 року (спірний період) зазначений договір діяв.