ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2017 року Справа № 910/17195/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р.у справі№910/17195/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"до відповідачів1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" 2. Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення 1 118 355,71грн. позивача - Черей О.В.
відповідачів 1. не з'явились
2. Мустіпан О.А.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києві від 30.12.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014р., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 63600000 грн. та 4200000 доларів США, що становить еквівалент 33570600 грн. по курсу Національного банку України станом на 30.12.2013р., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 9107107,30 грн. та 423958,33 доларів США, що становить еквівалент 3388698,93 грн. по курсу Національного банку України станом на 30.12.2013р., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1087298,63 грн. та 71802,74 доларів США, що становить еквівалент 573919,30 грн. по курсу Національного банку України станом на 30.12.2013р., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 154094,95 грн. та 3671,28 доларів США, що становить еквівалент 29344,54 грн. по курсу Національного банку України станом на 30.12.2013р., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 70540,50 грн.
22.05.2014 р. на виконання вказаного судового рішення господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
25.01.2017р. Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києві від 30.12.2013 р. у справі №910/17195/13 на два роки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. (суддя Босий В.П.) у справі №910/17195/13 заяву Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києві від 30.12.2013р. у справі №910/17195/13 задоволено частково. Відстрочено для Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2013р. у справі №910/17195/13 до 02.03.2018р. В решті відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. (колегією суддів у складі головуючого судді Чорної Л.В. суддів: Тищенко О.В., Разіної Т.І.) ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. скасовано та відмовлено Публічному акціонерному товариству "Мостобуд" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулось з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2017р.у даній справі.
Разом з тим від заявника касаційної скарги надійшли також додаткові пояснення до касаційної скарги з додатковим обгрунтуванням вимог його касаційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" зазначає про необґрунтованість та безпідставність вимог заявника касаційної скарги та просить залишити без змін оскаржувану постанову, відмовивши Публічному акціонерному товариству "Мостобуд" у задоволенні касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зазначена стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для звернення ПАТ "Мостобуд" із заявою про відстрочення виконання судового рішення у даній справі було те, що на даний час останнє перебуває у скрутному фінансовому становищі, проте укладений контракт №26 на будівництво Подільського мостового переходу через р.Дніпро в м. Києві від 23.04.2004р., а саме - додаткова угода №73 від 31.12.2014р. до нього та договір позики №14/11 від 14.11.2016р. вплинуть на належне виконання рішення суду по даній справі.
Задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення у даній справі, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вказані доводи заявника.
Проте колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вірними висновками суду апеляційної інстанції про помилковість зазначеної позиції місцевого господарського суду та необгрунтованість доводів заявника, викладених у його заяві про відстрочку виконання судового рішення з огляду на наступне.
За змістом ст.129 Конституції України до основних засад судочинства в Україні віднесено і обов'язковість судового рішення.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2010р. роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009р. у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04), яке набуло статусу остаточного, зазначено, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
У випадку відстрочки виконання рішення має бути забезпечений баланс прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Сервіси для юристів