ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2015 року Справа № 910/20723/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Екліптика ЛТД"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справігосподарського суду м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Екліптика ЛТД"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Метрометтрейд"простягнення коштів за непоставлений товарв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Якубенко О.М., дов. №1 від 05.08.2014; Кавун А.М., дов. №2 від 20.03.2015;від відповідача:не з'явились;
ПОСТАНОВИВ:
Рішенням від 30.10.2014 господарського суду м. Києва (суддя Чинчин О.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Метрометтрейд" на користь ТОВ "Екліптика ЛТД" 143171,32 грн., з яких 128453,70 грн. основного боргу, 13873,00 грн. інфляційних нарахувань та 844,62 грн. 3% річних, а також 2863,50 грн. судового збору.
Рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару позивачу.
Постановою від 28.01.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Самсін Р.І. - головуючий, Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) рішення від 30.10.2014 господарського суду м. Києва скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволені позову. Стягнуто з ТОВ "Екліптика ЛТД" на користь ТОВ "Метрометтрейд" 1431,75 грн. судового збору.
Постанова мотивована тим, що право на повернення суми оплаченого товару, виникає у покупця у разі невиконання зобов'язання з поставки товару продавцем у обумовлений строк, або ж якщо такий строк між сторонами не погоджувався, виконання зобов'язання вважається простроченим після отримання вимоги про здійснення поставки.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Екліптика ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що апеляційним господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 180, 181, 193 Господарського кодексу України; ст.43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що належне виконання ним своїх обов'язків підтверджується копією виписки з рахунку та податковою накладною, однак відповідач не здійснив поставку товару та не повернув кошти.
Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.
Господарськими судами встановлено, що у лютому 2014 року ТОВ "Екліптика ЛТД" замовило у ТОВ "Метрометтрейд" мідні труби на загальну суму 128453,70 грн.
25.02.2014 ТОВ "Метрометтрейд" (продавець) надано ТОВ "Екліптика ЛТД" (покупець) рахунок №222 на оплату труб в сумі 128453,70 грн.
Відповідно виписки з особового рахунку від 26.02.2014 ТОВ "Екліптика ЛТД" на розрахунковий рахунок відповідача перераховано128453,70 грн.
Однак відповідач свої зобов'язання не виконав та не надав господарським судам належних доказів їх виконання.
Предметом спору в цій справі є вимога про стягнення з ТОВ "Метрометтрейд" на користь ТОВ "Екліптика ЛТД" коштів у розмірі 143171, 32 грн., з яких 128453,70 грн. - основна заборгованість, 13873,00 грн. - інфляційні нарахування та 844,62 - 3% річних, у зв'язку з не поставкою ним товару.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частинами 1 та 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Господарський суд встановив, що відповідно ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем укладено господарський договір у спрощений спосіб, а його умови свідчать про те, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки.
Відповідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі статтями 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарський суд дійшов висновку, що при розгляді справи у господарському суді наявні в матеріалах справи розпорядження на відвантаження, довіреність на отримання матеріальних цінностей не підтверджують факт поставки товару позивачу, а відповідачем не надано господарському суду первинних документів на підтвердження отримання позивачем товару.
Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи викладене, господарський суд м. Києва правомірно дійшов висновку, щодо задоволення позовних вимог, оскільки позивач належним чином виконав свої зобов'язання, перерахувавши 128453,70 грн., а відповідач свої зобов'язання не виконав.
Відповідно ч.1 ст.32 та ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Сервіси для юристів