ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2014 року Справа № 925/1101/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"на рішеннявід 05.09.2013господарського суду Черкаської областіта на постанову від 18.12.2013Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/1101/13 господарського суду Черкаської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Електропостачзбут"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"простягнення 278 465,81 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивачаПерепечин В.Л. (дов. від 01.01.2014 № 96);відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:
У липні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Електропостачзбут" (надалі - ТОВ фірма "Електропостачзбут") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" (надалі - ТОВ "Смілянський цукровий завод", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 278 465,81 грн., у тому числі 258 203,29 грн. основного боргу та 20 262,52 грн. пені.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2013 у справі № 925/1101/13 (суддя Анісімов А.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 (колегія суддів: Руденко М.А. -головуючий, судді - Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Смілянський цукровий завод" на користь ТОВ фірма "Електропостачзбут" 250203,29 грн. основної заборгованості, 19569,27 грн. пені, 5395,45 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог в сумі 8 000,00 грн. (основний борг) провадження припинено. В задоволенні решти позовних вимог в сумі 693,25 грн. (пені) відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Смілянський цукровий завод" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 05.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норм матеріального та процесуального права, оскільки не було встановлено на підставі належних доказів поставки товару по видатковій накладній № РН-0000723, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте позивач правом взяти участь в судовому засіданні не скористався.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 01.03.2012 між ТОВ фірма "Електропостачзбут" (Продавець) та ТОВ "Смілянський цукровий завод" (Покупець) був укладений Договір № 203/03, за умовами якого Продавець (позивач) зобов'язався поставити, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент) якої вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1. Договору); продукція за даним Договором поставляється Покупцю на умовах, вказаних у специфікаціях, використовуючи терміни ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Моментом переходу права власності на товар є дата прибуття товару на станцію ім. Тараса Шевченка Одеської Залізниці, яка вказана в залізничній накладній. (п. п. 3.1., 3.4. Договору).
Відповідно до пунктів 4.2., 4.3 Договору, оплата проводиться по факту поставки протягом 10 календарних днів. За прострочення оплати, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення.
На виконання цього Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму на загальну суму 304 989,65 грн., що підтверджується залізничною накладною № 53326351 про поставку в цистерні № 50236280 кислоти сірчаної на загальну суму 71591,86 грн. та видатковою накладною № РН-0000512 від 11.06.2012; залізничною накладною № 5339771 (цистерна № 50235787) на загальну суму 70313,05 грн. та видатковою накладною № РН-0000519 від 13.06.2012; залізничною накладною № 51933133 (цистерна № 51192326) на загальну суму 55404,90 грн. та видатковою накладною № РН -0000745 від 15.09.2012; залізничною накладною № 42192195 (цистерна № 51192581) на загальну суму 55202,40 грн.; залізничною накладною № 41497660 (цистерна № 50236553) на загальну суму 52477,44 грн. та видатковою накладною № РН-0000045 від 11.01.2013. Всі зазначені видаткові накладні підписані представниками Продавця та Покупця, окрім видаткової накладної № РН-0000723 від 06.09.2012 в якій зазначено, що поставку товару (сірчаної кислоти) здійснено по залізничній накладній № 42192195 у цистерні № 51192581 на загальну суму 55 202,40 грн.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містить стаття 265 Господарського кодексу України.
Місцевий господарський суд, посилаючись на те, що позивачем підтверджено належними доказами виконання договору щодо поставки товару, та відсутність доказів повної оплати цього товару зі стороний відповідача, з урахуванням оплати здійсненої відповідачем під час розгляду справи у сумі 8 000,00 грн. (платіжне доручення № 485 від 25.07.2013), дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у сумі 250203,29 грн.
При цьому місцевим господарським судом, з урахуванням приписів ст. ст. 526, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 218 Господарського кодексу ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", здійснено перевірку розрахунку пені за період з 22.01.2013 по 04.07.2013 та встановлено, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 19569,27 грн., а тому в частині стягнення пені у сумі 693,25 грн. у задоволенні позову відмовлено; в частині стягнення основної суми заборгованості у сумі 8000,00 грн. провадження у справі припинено.
Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу погодився з такими висновками місцевого господарського суду; при цьому доводи апеляційної скарги про те, що товар згідно накладної № 42192195, по якій надійшла цистерна № 42192195 відповідач не отримував, судом відхилено з посиланням на те, що факт отримання зазначеної цистерни окрім залізничної накладної підтверджується також листом № ДС-03\928 від 15.08.2013 Державного підприємства "Одеська залізниця", в якому зазначено, що вищевказану цистерну було вивантажено 09.09.2012 о 18 годині 25 хвилин, про що майстром ТОВ "Смілянський цукровий завод" Письменною В.І., на станції надано повідомлення про закінчення, та оформлений перевізний документ № 42249367 для повернення порожньої цистерни на станцію Вадим Одеської залізниці. Докази, які спростовують зазначене повідомлення відповідачем в підтвердження своїх заперечень суду не надано, а тому рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Окрім цього, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" залишити без задоволеня.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 та рішення господарського суду Черкаської області від 05.08.2013 у справі № 925/1101/13 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : І.М. Волік
Сервіси для юристів