ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2014 року Справа № 910/6762/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Алєєвої І.В.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2013 року
у справі № 910/6762/13
господарського суду міста Києва
за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"
про стягнення 50000,00 грн.
за участю представників
позивача - Харченко С.В.
відповідача - Собкович О.В.
ВСТАНОВИВ:
Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" 50 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованого на підставі рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 травня 2012 року №27-рш у справі №04/64-11.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08 липня 2013 року (судді Гумега О.В., Картавцева Ю.В., Полякова К.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2013 року (судді Зубець Л.П., Мартюк А.І., Самсін Р.І.) у справі №910/6762/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги останнього задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням позивача від 28 травня 2012 року №27-рш у справі №04/64-11 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (пункт 2) було визнано дії відповідача, які полягають у встановленні в м.Запоріжжі для споживачів необґрунтованої вартості послуг з розміщення та організації обслуговування обладнання систем передавання тривожних сповіщень на місцевих телекомунікаційних мережах, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.1 ч.2 ст. 13, п.2 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з розміщення та організації обслуговування обладнання систем передавання тривожних сповіщень на місцевих телекомунікаційних мережах шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за вчинення вищевказаного порушення на відповідача було накладено 50 000,00 грн. штрафу.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про те, що рішення останнього від 28 травня 2012 року №27-рш у справі №04/64-11 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" було отримано відповідачем 01 червня 2012 року, а тому штраф, застосований зазначеним рішенням, відповідно до ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" мав бути оплачений відповідачем до 02 серпня 2012 року, тобто протягом двох місяців з дня отримання рішення.
Однак відповідач сплатив штраф з порушенням законодавчо встановлених строків, а саме 11 березня 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням №435959 від 11 березня 2013 року, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за весь період прострочення у загальному розмірі 50 000,00 грн.
Враховуючи відмову відповідача в добровільному порядку сплатити пеню, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду міста Києва.
Сервіси для юристів