ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2016 року Справа № 910/21794/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової Т.Б., Фролової Г.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнобильавтосервіс"на постанову від 07.09.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/21794/14 господарського міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чорнобильавтосервіс"до проФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 стягнення 86 429,49 грн. За участю представників сторін:
Від позивача - не з'явились
Від відповідача - ОСОБА_4
ОСОБА_5 (дов. від 04.09.14)
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнобильавтосервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 86 429,49 грн, з яких 76 000,00 грн основної заборгованості, 9 127,60 грн інфляційних втрат, 1 302,49 грн 3 % річних, зумовлених неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 01.09.2012 за №3.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2015 (суддя Мандриченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у складі: Мальченко А.О., Агрикової О.В., Сухового В.Г. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ТОВ "Чорнобильавтосервіс" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про власність", а також нез'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
ФОП ОСОБА_4 у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2012 між ТОВ "Чорнобильавтосервіс" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4. (орендар) укладено договір оренди №3, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування три приміщення загальною площею 306,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для використання як торгівельне приміщення - 146,2 кв.м., для використання приміщення під кафе - 112,7 кв.м. та для використання під складське приміщення - 47,5 кв.м. (пункт 1.1. договору).
Згідно з розділом 3. договору орендна плата за користування майном сплачується з 1 по 11 число поточного місяця, розмір якої становить 4 000,00 грн на місяць.
Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.08.2013. Якщо за три місяці до спливу строку оренди жодна зі сторін не заявила про небажання продовжувати договір, він вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк (пункти 6.1.-6.2. договору).
В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі приміщень (без дати) за договором оренди від 01.09.2012 за № 3.
Як зазначив позивач, відповідач в порушення умов договору, починаючи з 01.09.2012, не сплачував орендні платежі за користування приміщенням, а тому 22.03.2013 останньому було направлено повідомлення про розірвання договору з вимогою звільнити приміщення. ФОП ОСОБА_4. відповіді на вказаний лист не надав, проте, у березні 2013 року без попередження звільнив орендоване приміщення, не склавши акту повернення майна.
В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.09.2012 за № 3 щодо сплати орендної плати, ТОВ "Чорнобильавтосервіс" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2012 по 30.03.2014 в сумі 76 000,00 грн, а також 1 302,49 грн 3% річних за період з 01.03.2014 по 25.09.2014 та 9 127,60 грн інфляційних втрат за період з березня по серпень 2014 року.
Судами також встановлено, що 22.10.2013 Подільським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі №758/10130/13-ц за позовом ОСОБА_10 до ТОВ "Чорнобильавтосервіс" про визнання права власності та за зустрічним позовом ТОВ "Чорнобильавтосервіс" до ОСОБА_10 про розірвання договору та визнання права власності, відповідно до якого було задоволено зустрічний позов ТОВ "Чорнобильавтосервіс" та визнано за останнім право власності на об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа - 306,4 кв.м., що складається з літери "А": 1- основна - 112,7 кв.м., 2 - основна 146,2 кв.м., 3 - підсобна - 47,5 кв.м.
На підставі вказаного рішення 20.12.2013 за позивачем було зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно.
Рішенням апеляційного суду міста Києва від 01.04.2015 за №22-ц/796/1671/2015 рішення Подільського районного суду міста Києва від 22.10.2013 скасовано та відмовлено ТОВ "Чорнобильавтосервіс" у задоволенні зустрічного позову про визнання за ним права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому судом при прийнятті рішення було встановлено, що ТОВ "Чорнобильавтосервіс" не набувало права власності на вищезазначене нерухоме майно, а спірні нежитлові приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.1996 належали громадянину ОСОБА_12 та за договором купівлі-продажу від 18.09.2008 були передані у власність ОСОБА_13
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням встановленого апеляційним судом міста Києва по справі №22-ц/796/1671/2015, що ТОВ "Чорнобильавтосервіс" не було та не є на час прийняття судових рішень власником майна щодо якого сторонами був укладений спірний договір оренди, господарськими судами у даній справі зроблено обгрунтований висновок, що це унеможливлює отримання позивачем орендної плати за спірним договором. Крім того, судами встановлено, що ні в самому договорі оренди, ні в акті прийому-передачі майна не вказано, на якій правовій підставі орендодавець має право розпоряджатися спірним майном.
Виходячи з приписів частини 1 статті 761 Цивільного кодексу України, згідно якої право передачі майна у найм надається лише власникові речі або особі, якій належать майнові права, а також частини 1 статті 203 цього ж Кодексу, відповідно до якої, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, суди правомірно відмовили в позові.
Що стосується посилання касатора на те, що апеляційним судом міста Києва прийнято рішення щодо іншого нерухомого майна, ніж те, яке є об'єктом договору оренди від 01.09.2012 за №3, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду даної справи, воно не приймається до уваги, оскільки за результатами розгляду матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у даному випадку стосується одного й того ж об'єкта загальною площею - 306,4 кв.м., що складається з літери "А": 1- основна - 112,7 кв.м., 2 - основна 146,2 кв.м., 3 - підсобна - 47,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Сервіси для юристів