ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2014 року Справа № 914/2308/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,суддів :Васищака І.М., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача-не з'явились,прокуратури-Гудименко Ю.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львована постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2013у справі№914/2308/13 за позовом прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській областідо Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львовапро відшкодування 345317,50 грн. шкоди, завданої державі внаслідок самовільного водокористуванняВ С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2013 (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 (судді: Зварич О.В., Гриців В.М., Хабіб М.І.) рішення скасовано, позов задоволено частково - на підставі ст.ст.44,49,111 Водного кодексу України та п.325.9 ст.325 Податкового кодексу України стягнуто з відповідача на рахунки спеціальних фондів охорони навколишнього природного середовища 103595,25 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, з яких: 30 %, що становить 31078,58 грн., - на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Державного бюджету України; 20%, що становить 20719,05 грн., - на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища обласного бюджету Львівської області; 50%, що становить 51797,62 грн., - на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища сільського бюджету с.Зимна Вода. В решті позовних вимог (про стягнення 241722,25 грн. збитків) відмовлено.
Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме п.325.9 ст.325 Податкового кодексу України та ст.ст.2,43 ГПК України. Зокрема, заявник вказує на недоведеність звернення прокурора з позовом в інтересах держави та нез'ясування судом обставин можливого завдання значної шкоди державі в разі задоволення позову. Скаржник вважає, що судами не враховано факт неприйняття Державною екологічною інспекцією у Львівській області рішення про припинення водопостачання. Також, на думку скаржника, апеляційна інстанція, дослідивши неправильність розрахунку розміру збитків, мала відмовити в позові, а не застосувати коефіцієнт 0,3, перебираючи на себе повноваження екологічної інспекції.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що :
15-28.03.2013 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в своїй діяльності, за результатами якої складено акт перевірки №515/02/496, який підписаний представниками відповідача - начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова Максименко Ю.І. та майстром Асаулюк С.В. без зауважень (а.с.16-22).
Перевіркою встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, а саме військове містечко №396, в/ч А2166 КЕВ м.Львова розміщено в с.Зимна Вода по вул.Шкільній, 6, Пустомитівського району Львівської області, здійснює забір води порушенням норм водного законодавства, а саме без дозволу на спецводокористування, що свідчить про самовільне водокористування. Джерелом водопостачання є свердловина глибиною 45м. Водозабір є джерелом господарсько-питного водопостачання військового містечка. Представлено паспорт свердловини, виданий Міністерством меліорації і водного господарства УССР Львівського СМУ-73, на свердловині встановлено лічильник.
Як вбачається з довідок від 20.03.2012 №1022 та від 26.03.2013 №1101, за період з 01.01.2012 року по 26.03.2013 року військовим містечком для господарсько-питних потреб самовільно забрано та використано з свердловини 7250куб.м. води (а.с.14-15).
Судом встановлено та підтверджується наявним в матеріалах справи актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №515/02/496 від 15-28.03.2013, що відповідачем у період з 01.01.2012 року по 26.03.2013 року самовільно (без спеціального дозволу на водокористування) забрано та використано зі свердловини 7250куб.м. підземних прісних вод.
03.04.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Львівської області на підставі п.9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Міністерством юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783, проведено розрахунок збитків за період з 01.01.2012р. по 26.03.2013р., розмір яких становить 345317,50 грн. (а.с.23).
Згідно з п.9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2008 №389 (у редакції наказу Мінекології та природних ресурсів України від 30.06.2011 №220, зареєстрованого в Мін'юсті України 15.07.2011р. за №881/19619), розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою:
З сам = 100 х W х Тар (23)
де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м куб.;
Тар - розмір, грн/100 м куб., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.
Відповідно до ст.325.2 розділу XVI Податкового кодексу України на дату виявлення порушення ставка збору за спеціальне використання підземних вод у Львівській області становила 47,63 грн./100 м куб.
Поряд з тим, статтею 325.9 Податкового кодексу України встановлено, що до ставок збору житлово-комунальні підприємства застосовують коефіцієнт 0,3.
Відповідно до ст.14.1.59 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства - це суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють або надають житлово-комунальні послуги. Кодекс містить примітку, що таке визначення житлово-комунальних підприємств застосовується до розділу XVI Кодексу.
Згідно ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Виконавцем таких послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, холодною та гарячою водою відноситься до комунальних послуг.
Відповідно до ст.2 Положення про КЕВ м.Львова метою та предметом діяльності установи є, зокрема, забезпечення військових частин та установ казармено-житловим фондом, обладнання, інвентарем та комунальними послугами (а.с.102-107).
Свідоцтвом про реєстрацію від 27.07.2010 №418 підтверджено, що КЕВ м.Львова зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності у Збройних Силах (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 07638027), якому дозволений такий вид діяльності як постачання пари та гарячої води; збирання, розподілення та очищення води; водопровідні, каналізаційні роботи (а.с.101).
В акті перевірки №515/02/496 вказано, що відповідач експлуатує одну свердловину прісної води для забезпечення водою одного житлового будинку та профілакторію. Водозабір є джерелом господарсько-питного водопостачання (а.с.16 на звороті).
Отже, здійснюючи водопостачання зі свердловини, відповідач в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Податкового кодексу України, надавав житлово-комунальні послуги і діяв як житлово-комунальне підприємство.
Тому до ставок збору, встановлених ст.325.2 Податкового кодексу, на підставі яких проведений розрахунок розміру збитків, мав бути застосований коефіцієнт 0.3, передбачений ст.325.9 цього Кодексу. Проте, позивач всупереч закону не застосував цей коефіцієнт та визначив збитки в значно більшому розмірі, ніж передбачено законом.
На підставі викладеного апеляційний суд погодився з доводами скаржника щодо необхідності застосування положень ст.325.9 Податкового кодексу України при визначенні розміру збитків та вважає помилковим висновок місцевого суду про задоволення позову в повному обсязі (в сумі 345317,50 грн.).
Сервіси для юристів