ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2014 року Справа № 910/6603/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Юридична консультація № 1 Шевченківського району м. Києва"на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. у справі № 910/6603/13 господарського суду міста Києваза позовомАдвокатського об'єднання "Юридична консультація № 1 Шевченківського району м. Києва"до1. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-оператор "Чотири сезони"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Комунальне підприємство "Керуюча дирекція" Шевченківського району м. Києвапровизнання незаконним та скасування наказу Департаменту комунальної власності м. Києва від 21.11.2012 р. № 120/4, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.11.2012 р. № 102/12за участю представників:
позивача: Арлахов А.О., Кондратенко В.М.
відповідача-1: не з'явився
відповідача-2: Новак Н.Ю.
третьої особи: не з'явився
в с т а н о в и в :
Адвокатське об'єднання (надалі - "АО") "Юридична консультація № 1 Шевченківського району м. Києва" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-оператор "Чотири сезони" про визнання незаконним та скасування наказу Департаменту комунальної власності м. Києва від 21.11.2012 р. № 120/4-ПР та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.11.2012 р. № 102/12.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. (суддя Цюкало Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. (судді Мартюк А.І., Зубець Л.П., Самсін Р.І.) апеляційну скаргу АО "Юридична консультація № 1 Шевченківського району м. Києва" на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. повернуто скаржнику з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, АО "Юридична консультація № 1 Шевченківського району м. Києва" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. і передати апеляційну скаргу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема норми ст. 97 ГПК України.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 94 ГПК України, якою встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги, зокрема передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір".
Стаття 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" на 1 січня 2013 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 147,00 грн.
Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Предметом розгляду у даній справі є дві вимоги немайнового характеру, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.
Отже, враховуючи вимоги апеляційної скарги АО "Юридична консультація № 1 Шевченківського району м. Києва" щодо скасування судового рішення у даній справі в повному обсязі, судовий збір за подання заявником апеляційної скарги повинен сплачуватись з кожної вимоги немайнового характеру.
Втім, апеляційним господарським судом встановлено, що АО "Юридична консультація № 1 Шевченківського району м. Києва" при зверненні з апеляційною скаргою сплачено лише 573,50 грн. (платіжне доручення № 98 від 19.11.2013 р.), що в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги заявникові.
З огляду на дане, твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, не відповідають нормам чинного законодавства та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та факт правильного застосування ним п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
За таких обставин та враховуючи норми ст. ст. 1119, 11110, 11113 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Сервіси для юристів