ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2014 року Справа № 922/2610/14
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі прокурора відділу Генеральної прокуратури України Н. Баклан та представника відповідача В. Аргунова (дов. від 08.07.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 2 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 листопада 2014 року у справі № 922/2610/14 за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради, Державної екологічної інспекції у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" про стягнення 584 326 грн 51 коп.,
УСТАНОВИВ: У червні 2014 року Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради, Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" про стягнення 584 326 грн 51 коп. збитків, заподіяних державі унаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 2 вересня 2014 року (суддя Н. Добреля) у позові відмовлено з мотивів недоведеності вимог.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 3 листопада 2014 року змінені мотиви відмови у позові.
Заступник прокурора Харківської області просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 44, 48, 49 Водного кодексу України, статей 19, 21, 23 Кодексу України про надра, статей 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, статей 42, 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити. Також товариство подало суду касаційної інстанції клопотання про залучення до матеріалів справи постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі № 820/10400/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представники позивачів у судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку за матеріалами Державної екологічної інспекції у Харківській області по факту заподіяння державі збитків унаслідок забору товариством з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" підземної води без спеціального дозволу на користування надрами.
Державною екологічною інспекцією у Харківській області з 8 по 25 квітня 2014 року було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", за результатами якої складено акт № 471/01-04/08-09.
Перевіркою встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" на підставі дозволів на спеціальне водокористування від 4 березня 2011 року Укр.№ 5050 А/Хар. та від 22 лютого 2012 року Укр. № 5720 А/Хар. здійснює забір підземної води для виробничих і господарсько-побутових потреб з обсягом водозабору не більше 35, 19 м3/рік або 97, 76 м3/добу та 37,75 тис. м3/рік або 112,14 м3/добу відповідно. Також товариство отримало спеціальний дозвіл від 21 червня 2012 року № 4175 на користування надрами.
Позивачі вважають, що відповідач з 8 серпня 2011 року по 20 червня 2012 року (до моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами) здійснював видобування підземної води для виробничих потреб з порушення вимог статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.
За наслідками перевірки, Державна екологічна інспекція у Харківській області у червні 2014 року запропонувала товариству з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" відшкодувати 584 326 грн 51 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами.
Несплата відповідачем зазначених грошових коштів спричинила спір.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що позивачі не довели спричинення збитків унаслідок дій відповідача саме в розмірі заявлених вимог. Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд встановив, що місцевий господарський суд неправомірно ототожнив поняття "спеціальний дозвіл на користування надрами" та "дозвіл на спеціальне водокористування" та застосував Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі унаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів без урахування змін, внесених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 червня 2011 року № 220. Проте, за висновком господарського суду апеляційної інстанції, неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права не призвело до прийняття неправильного рішення по суті, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" має право в межах наданої земельної ділянки видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб без спеціального дозволу на користування надрами.
За правилами статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Частиною четвертою статті 68 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб. Відповідно до статей 46 і 48 цього Кодексу водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 44, статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Згідно з Переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827, підземні води - мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання), промислові, технічні, теплоенергетичні є корисними копалинами загальнодержавного значення.
Статтею 21 Кодексу України про надра встановлено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Статтею 23 Кодексу України про надра встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином реалізація суб'єктами господарювання права видобувати підземні води без спеціального дозволу можлива за наявності права на земельну ділянку, у разі видобуванні води для власних господарсько-побутових потреб за умови не перевищення ліміту видобування підземних вод.
Між Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" 20 липня 2007 року та 31 жовтня 2007 року були укладені договори № 71/06-12 та № 57/06-12 оренди землі, на умовах яких відповідач набув права користування земельними ділянками площею 5, 1175 га (кадастровий № 6325455900:07:000:0031) та 1, 7360 га (кадастровий №6325455900:07:000:0064), які розташовані за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, землі Малинівської селищної Ради (за межами населеного пункту). У подальшому, у зв'язку зі змінами меж смт. Малинівка та присвоєнням земельним ділянкам поштових адрес, замість указаних договорів оренди 20 лютого 2012 року з Малинівською селищною Радою Чугуївського району Харківської області були укладені нові договори оренди вказаних земельних ділянок, розташованих за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка, вул. Володимирівська, 10 та 10-А із строком дії у 49 років.
Отже товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" здійснює видобування підземних вод у межах відведених земельних ділянок.
Відповідач є власником двох артезіанських свердловин глибиною 43 м та 53 м з дебітом видобування по 10,0 м3/год. кожна, розташовані на земельних ділянках, землекористувачем яких є відповідач. Спеціальне водокористування відповідач здійснював і здійснює на підставі відповідних дозволів на спеціальне водокористування - від 4 березня 2011 року № 5050 зі строком дії до 31 березня 2012 року, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківський області, яким товариству було дозволено здійснювати водопостачання на виробничі і господарчо-питні потреби підприємства зі встановленим лімітом забору свіжої води (підземних вод) та її використання - не більше 97,76 м3/добу; 35,19 тис. м3/рік, а також дозволу на спеціальне водокористування від 22 лютого 2012 року № 5720 зі строком дії до 8 лютого 2015 року, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківський області, яким підприємству дозволено здійснювати водокористування на виробничі та господарсько-побутові потреби підприємства, з лімітом забору свіжої води (підземних вод) та її використання - не більше 112, 14 м3/добу або 37, 75 тис. м3/рік.
Згідно звіту про використання води за 4 квартал 2011 року відповідач фактично видобув і використав в 2011 року 14,7 тис. м3 (у т.ч. 7,1 тис. м3 на господарсько-питні, і 7, 6 тис. м3 - на виробничі потреби при ліміті використання води в розмірі 35, 19 тис. м3 на рік). У 2012 року товариство фактично видобуло і використало 16, 2 тис. м3 (у т.ч. 9, 1 тис. м3 на господарсько-питні, і 7, 1 тис. мЗ - на виробничі потреби при ліміті використання води в розмірі 37, 75 тис. м3 на рік).
Сервіси для юристів