ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2016 року Справа № 910/7849/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі№ 910/7849/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 4477,27грн,В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з'явився - відповідача:Щербина В.М., Даховський М.А.- третя особане з'явився
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 4477,27 грн з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач).
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що в результаті перевірки вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагоні було виявлено вагову недостачу вантажу "кокс доменний". По даному факту 12.01.16, було складено комерційний акт БН № 724652/14, в якому зазначено про недостачу вантажу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як правонаступника усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця" зазначеної суми збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (судді: Агрикової О.В., Чорногуз М.Г., Рудченка С.Г) рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року залишено без зміни.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА" задовольнити у повному обсязі.
Скаржник доводить, що судами неправильно застосовано ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442) згідно норм якої відповідач є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, вважає, що складання передавального акту, відповідно до п. 2 статті 5 Закону № 4442 ні яким образом не впливає на перехід прав та обов'язків від реорганізованого підприємства до новоствореного, а лише підтверджують виникнення, перехід, припинення прав па майно, яке в свою чергу може бути оформлене протягом 2 років з дати реєстрації товариства.
Скаржник посилається на ті обставини, що як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, 21.10.2015 створено Публічне акціонерного товариства «Українська залізниця» (код за ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження - 03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5). а 26.11.2015 Регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (та інші Регіональні філії - Одеську, Придніпровську та іти.), дата останньої реєстраційної дії 21.12.2015. Тобто з 21.10.2015 ПАТ «Українська залізниця» набуло всіх прав та обов'язків реорганізованих підприємств.
Скаржник вважає, що аналіз норм ст.ст. 91, 104 Цивільного кодексу України, пп. 14 пункту 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» дозволяє дійти висновку, що у разі злиття, без виключень, переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у такий спосіб, до її правонаступника, новоутвореного підприємства.
Скаржник додатково посилається на те, що питання правонаступництва було предметом розгляду Вищого господарського суду України, який у постанові від 04.08.2016 у справі № 905/1021/16 дійшов висновку, що ПАО «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАО «Українська залізниця» є належним відповідачем по справі, оскільки е правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця».
14.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" надало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу в якому вказує на те, що ПАТ "Укрзалізниця" не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території так території проведення антитерористичної операції (в тому числі і Державного підприємства "Донецька залізниця"), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції. Відповідач також зазначає, що між ДП "Донецька залізниця" та ПАТ "Укрзалізниця" відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП "Донецька залізниця" всіх прав, активів і зобов'язання і боргів в статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 31.12.2015 року між позивачем, як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг", як постачальником, було укладено Договір поставки № МДМ-13.50-15-1672/1997 (далі - Договір) на поставку коксової продукції. (том 1, а.с. 16-18).
На виконання умов вказаного договору, зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" груповим маршрутним відправленням було відправлено публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" вагони № 60506821, №67867903, №66763947, №65507683, №60456902, №65883126, №67195149, №65949802 з вантажем - кокс доменний, що підтверджується накладною №51085553 від 04.01.2016 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. (том 1, а.с. 15).
Зокрема, у вагоні № 60506821 відповідно до накладної №51085553 від 04.01.2016 року було відправлено 40800 кг коксу доменного.
12.01.2016 року при прийнятті вантажу з вагону № 60506821 станцією призначення Маріуполь-Сортувальний було складено Комерційний акт №724652/14, яким зафіксовано недостачу вантажу, виявлену за результатами зважування вантажу, а саме: виявлено вагу 38 800 кг (нетто), замість 40 800 кг, що була вказана під час відправлення. (том 1, а.с. 14).
Таким чином, фактичними обставинами справи підтверджується, що при перевезенні вантажу залізницею перевізником було допущено недостачу вантажу в розмірі 2 000 кг, яка перевищує норму (2 % природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) і її вартість становить 4 477, 27 грн.
Спір виник у зв'язку з тим, що позивач не згідний з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що відповідач у спірних правовідносинах не є правонаступником та не може нести відповідальності за дії конкретного перевізника, та наполягає на своїх твердженнях, що саме відповідач як правонаступник має відповідати за незабезпечення схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Касаційна інстанція погоджується з правовими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, враховуючи наступні мотиви.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статут залізниць України затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Сервіси для юристів