ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2016 року Справа № 910/7771/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 рокуу справі№ 910/7771/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення збитків у розмірі 24796,76грн
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з'явився - відповідача:Щербина В.М., Даховський М.А.- третя особане з'явився ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - "Позивач") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - "Відповідач") збитків у розмірі 24 796 грн. 76 коп.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що в результаті перевірки вантажу на станції Волноваха Донецької залізниці у вагоні було виявлено вагову недостачу в кількості 23 050 кг, що підтверджено комерційним актом БН №724356/1281 від 24.10.2015 р., тому у зв'язку з незабезпеченням схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, вимагає стягнути з відповідача вартість недостачі маси вантажу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року (суддя Чинчин О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року (судді: Скрипка І.М., Гончаров С.А., Станік С.Р.) рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року залишено без зміни.
Позивач в касаційній скарзі рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник доводить, що судами неправильно застосовано ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442) згідно норм якої відповідач є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, вважає, що складання передавального акту, відповідно до п. 2 статті 5 Закону № 4442 ні яким чином не впливає на перехід прав та обов'язків від реорганізованого підприємства до новоствореного, а лише підтверджують виникнення, перехід, припинення прав па майно, яке в свою чергу може бути оформлене протягом 2 років з дати реєстрації товариства.
Скаржник посилається на ті обставини, що як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, 21.10.2015р. створено Публічне акціонерного товариства «Українська залізниця» (код за ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження - 03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5). а 26.11.2015р. Регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (та інші Регіональні філії - Одеську, Придніпровську та іти.), дата останньої реєстраційної дії 21.12.2015р. Тобто з 21.10.2015 р. ПАТ «Українська залізниця» набуло всіх прав та обов'язків реорганізованих підприємств.
Скаржник вважає, що аналіз норм ст.ст. 91, 104 Цивільного кодексу України, пп. 14 пункту 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» дозволяє дійти висновку, що у разі злиття, без виключень, переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у такий спосіб, до її правонаступника, новоутвореного підприємства.
Скаржник додатково посилається на те, що питання приванаступництва було предметом розгляду Вищого господарського суду України, який у постанові від 04.08.2016р. у справі № 905/1021/16 дійшов висновку, що ПАО «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАО «Українська залізниця» є належним відповідачем по справі, оскільки е правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця».
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.11.2016 року за клопотанням відповідача строк розгляду справи продовжено, перегляд судових рішень у справі відкладено на 24.11.2016 року.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом 24.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" здійснило відправлення вагону №53528014 за накладною №51494797 (антрацит, маса вантажу 69000 кг, визначена відправником на вагонних вагах) зі станції Лобовські Копи на станцію Маріуполь - Сорт. Донецької залізниці одержувачу Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
При проходженні вагонів через станцію Волноваха Донецької залізниці на підставі статті 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній у накладній. Про даний факт складено Комерційний акт БН № 724356/1281 від 24.10.2015 року.
У розділі Д Комерційного акту БН № 724356/1281 від 24.10.2015 року зазначено, що при комісійному перевантажуванні вагону у присутності заст. ДС Люднікова, агента комерційного Гвоздевої, прийомоздавальників вантажу Демченко, вантажника Пасечнюк на справних 150 тн. вагонних електронно - тензометричних вагах станції Сартана - 2 комбінату імені Ілліча, вага зазначена відправником: вага брутто - не зазначено, тара за документом - 23100 кг, нетто - 69 000 кг; виявилось: брутто - 69 050 кг, нетто - 45 950 кг, що менше ваги, зазначеній у накладній на 23 050 кг. Завантаження вантажу у вагоні нижче рівня бортів на 500-1000 мм, розрівняна. В накладній зазначено маркування, фактично поверхня вантажу не маркірована. Над 1-2-3 люками по ходу поїзда є поглиблення розміром 4000ммХна ширину вагонуХ2000 мм. Над 7 люком поглиблення 1500ммХна ширину вагонуХ2000м, що не відповідає попутному акту. З технічного зору вагон справний. Течі вантажу на ст. Маріуполь - Сорт. не має. При повторному перевантаженні вагонів вага підтвердилась.
Спір виник у зв'язку з тим, що позивач не згідний з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що відповідач у спірних правовідносинах не є правонаступником та не може нести відповідальності за дії конкретного перевізника, та наполягає на своїх твердженнях, що саме відповідач як правонаступник має відповідати за незабезпечення схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Касаційна інстанція погоджується з правовими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, враховуючи наступні мотиви.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статут залізниць України затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.
Сервіси для юристів