ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2015 року Справа № 916/883/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.07.2015за заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2013у справі№ 916/883/13Господарського судуОдеської областіза позовомЗаступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської радидо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4проповернення земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,за участю представників: прокуроране з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2013, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013, задоволено позов Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 повністю. Зобов'язано відповідача привести земельну ділянку загальною площею 0,37 га, нормативна вартість якої складає 3337696 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої автомобільної стоянки "Відродження-2", що складається з: літ. "А"- нежитлового будинку диспетчера (охорони) автостоянки, площею 8,1 кв.м; літ. "а" - навісу площею 8,2 кв.м; літ. "Б" - навісу площею 233 кв.м; літ. "В" - навісу площею 407,0 кв.м; літ. "Г" - навісу площею 415,1 кв.м; літ. "Д" - навісу площею 406,5 кв.м; літ. "Е" - навісу площею 410,6 кв.м; №1-2 огорожі металевої - 345,3 м; зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 повернути земельну ділянку загальною площею 0,37 га, нормативна вартість якої складає 3337696 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за належністю Одеській міській раді за актом приймання-передачі.
На виконання зазначеного вище рішення Господарським судом Одеської області 01.07.2013 видано відповідні накази.
09.06.2015 Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2013 у справі №916/883/13 шляхом встановлення, що всі дії, пов'язані з виконанням даного судового рішення щодо приведення в попередній стан спірної земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованої автомобільної стоянки "Відродження-2", що складається з: літ. "А"- нежитлового будинку диспетчера (охорони) автостоянки, площею 8,1 кв.м; літ. "а" - навісу площею 8,2 кв.м; літ. "Б" - навісу площею 233 кв.м; літ. "В" - навісу площею 407,0 кв.м; літ. "Г" - навісу площею 415,1 кв.м; літ. "Д" - навісу площею 406,5 кв.м; літ. "Е" - навісу площею 410,6 кв.м; №1-2 огорожі металевої - 345,3 м, здійснюватимуться Одеською міською радою та залученими до виконавчого провадження особами за рахунок місцевого бюджету м. Одеси (з урахуванням заяви про уточнення від 25.06.2015).
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просила суд відмовити у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення з огляду на те, що відповідач виконати рішення суду не може у зв'язку з захопленням іншими особами автомобільної стоянки "Відродження-2", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є предметом спору у даній справі; відповідач не ухиляється від виконання вказаного рішення суду проте вважає, що підстави для зміни раніше визначеного порядку виконання рішення відсутні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2015 у справі №916/883/13 (суддя Рога Н.В.) відмовлено у задоволенні заяви Одеської міської ради про зміну виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2013 у цій справі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 (судді Будішевська Л.О.- головуючий, Мишкіна М.А., Таран С.В.) вказана ухвала залишена без змін як законна та обґрунтована.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Одеська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу і постанову про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання, змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду встановивши, що всі дії, пов'язані із виконанням даного судового рішення щодо приведення в попередній стан самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самочинно збудованої автомобільної стоянки "Відродження-2", що складається з: літ. "А"- нежитлового будинку диспетчера (охорони) автостоянки, площею 8,1 кв.м; літ. "а" - навісу площею 8,2 кв.м; літ. "Б" - навісу площею 233 кв.м; літ. "В" - навісу площею 407,0 кв.м; літ. "Г" - навісу площею 415,1 кв.м; літ. "Д" - навісу площею 406,5 кв.м; літ. "Е" - навісу площею 410,6 кв.м; №1-2 огорожі металевої - 345,3 м, здійснюватимуться Одеською міською радою та залученими до виконавчого провадження особами за рахунок місцевого бюджету м. Одеси. Касаційну скаргу вмотивовано невірним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: суди не врахували, наявність передбачених законодавчо підстав для застосування приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України та статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" для забезпечення відновлення прав територіальної громади; суди невірно застосували частину 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" та залишили поза увагою відповідність дій державного виконавця вимогам частини 3 статті 75 зазначеного вище Закону; з матеріалів справи не вбачається порушення державним виконавцем статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" щодо його права залучення суб'єктів господарювання до проведення чи організації виконавчих дій; висновок господарських судів щодо наслідків задоволення зазначеної заяви у вигляді зміни рішення суду по суті є помилковим; скаржник вважає, що судами порушено вимоги частини 5 статті 124 Конституції України, щодо обов'язковості виконання рішення, та не враховано практику Конституційного суду України, Європейського суду з прав людини.
Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій заявник просив суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2013 у справі № 916/883/13, встановивши, що всі дії, пов'язані з виконанням даного судового рішення щодо приведення в попередній стан спірної земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованої автомобільної стоянки здійснюватимуться Одеською міською радою та залученими до виконавчого провадження особами за рахунок місцевого бюджету м. Одеси. В обґрунтування заяви Одеська міська рада зазначила, що станом на 01.06.2015 рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/883/13 не виконано, права територіальної громади м. Одеси щодо розпорядження самовільно зайнятою земельною ділянкою фактично залишилися не відновленими.
Суди також встановили, що 21.11.2013 державний виконавець першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 38878540 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із неможливістю виконати рішення суду щодо зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 привести земельну ділянку загальною площею 0,37 га , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої автомобільної стоянки "Відродження-2", що складається з: літ. "А"- нежитлового будинку диспетчера (охорони) автостоянки, площею 8,1 кв.м; літ. "а" - навісу площею 8,2 кв.м; літ. "Б" - навісу площею 233 кв.м; літ. "В" - навісу площею 407,0 кв.м; літ. "Г" - навісу площею 415,1 кв.м; літ. "Д" - навісу площею 406,5 кв.м; літ. "Е" - навісу площею 410,6 кв.м; №1-2 огорожі металевої - 345,3 м, без участі боржника.
Постановами старшого державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 20.10.2014 ВП № 45116054 та ВП № 45116275 відмовлено у відкритті виконавчих проваджень щодо виконання рішення суду від 13.06.2013 у справі № 916/883/13 з посиланням на те, що у межах примусового виконання наказів від 01.07.2013 у справі № 916/883/13 державним виконавцем здійснені всі заходи, передбачені статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2013 у справі № 916/883/13, суди виходили з того, що наслідком задоволення такої заяви буде зміна рішення по суті, а також зміна боржника; крім того, суди зазначили, що статтею 121 Господарського процесуального кодексу України не передбачено подання і розгляд заяв про встановлення способу та/або порядку виконання рішення, такі спосіб і порядок визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження", виходячи із змісту резолютивної частини рішення, дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження у зв'язку із неможливістю виконати рішення суду заявником не оскаржувались.
Судова колегія зазначає, що за частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Також відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, унормовані статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження", за частинами 1 та 2 якої після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленою частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У різі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 75 вказаного Закону у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Способом та порядком виконання рішення є визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Отже, у разі реалізації передбаченої статтею 121 Господарського процесуального кодексу України та частиною 1 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" зміни способу та порядку виконання рішення судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду, один захід примусового виконання рішення замінюється іншим.
Проте, зі змісту наведених вище частин 1 та 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" не вбачається заходів примусового виконання рішення, крім перевірки виконання рішення, накладення на недобросовісного боржника штрафу та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, а покладення обов'язку виконати рішення на іншу особу призведе до заміни боржника та зміни самого рішення по суті.
У разі ж, якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, в тому числі, залучаючи до участі у проведення чи організації виконавчих дій інших осіб відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", а не в порядку зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Отже колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви, оскільки зміна способу і порядку виконання рішення передбачає прийняття господарським судом нових заходів для виконання рішення в межах заходів, передбачених для його примусового виконання, при цьому не змінюючи суті рішення.
Посилаючись на статтю 124 Конституції України щодо обов'язковості судового рішення скаржник не врахував, що він, будучи позивачем у даній справі самостійно обрав спосіб захисту та поновлення порушеного права через зобов'язання особи - порушника до вчинення певних дій; механізм примусового виконання такого рішення визначений законодавчо та не може бути змінений судом в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України за межами встановлених заходів примусового виконання для даного виду рішень. Господарські суди, відмовляючи у задоволенні поданої заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення, не позбавляли скаржника права на судовий захист, а застосовували приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України відповідно наведених у цій статті понять та визначень; скаржник, натомість, невиправдано поширив положення про зміну способу та порядку виконання судового рішення на зміну самого рішення з такого, що підлягає виконанню особисто.
Сервіси для юристів