Постанова ВГСУ від 24.11.2015 року у справі №914/723/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 914/723/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О., Чернов Є.В.,за участю представників: Генеральної прокуратури України Міністерства оборони України ТОВ "Західенергокомплект" Фонду державного майна України ПуАТ "Укрсоцбанк" розглянув касаційну скаргу розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект"; Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 рокуу справі№ 914/723/15 господарського суду Львівської областіза позовомПершого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. КиївдоДержавного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Фонду державного майна України; Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"провизнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2003 року № 18, застосування наслідків недійсності правочинуВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.05.2015 року (суддя Крупник Р.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відчуження державного майна за оспорюваним договором купівлі-продажу №18 від 15.09.2003р. суперечило чинному на той час законодавству України, оскільки відповідного дозволу Міністерство оборони України не надавало.

Разом з цим, розглянувши заяву про застосування строків позовної давності, суд зазначив, що вказана заява є обґрунтованою та в позові слід відмовити у зв'язку з пропуском прокурором та позивачем позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 р. (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2015 р. скасовано.

Прийнято нове рішення. Позов задоволити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2003 року №18, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект" щодо відчуження нерухомого майна - будівлі складу площею 1188,3 кв.м по АДРЕСА_1.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект" (80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Київська,24, код ЄДРПОУ 23884881) повернути нерухоме майно - будівлі складу площею 1188,3 кв.м по АДРЕСА_1 до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП Міністерства оборони України "Західвійськбуд" (80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Лесі Українки,45, код ЄДРПОУ 24308317).

Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить порушення судом ст.ст. 261, 267 ЦК України, не врахування висновків Верховного Суду України, що викладені постанові від 25.03.2015 р. у справі № 3-21гс15, та постанові від 23.12.2014 р. у справі № 3-194гс14, оскільки позивач мав об'єктивну можливість дізнатися про вчинення оспорюваного договору не пізніше 20.02.2004 р.; крім того з встановлених обставин вбачається, що прокуратурі теж було відомо про реалізацію майна, що вбачається з повідомлення військової прокуратури Західного регіону від 05.03.2004 р. при вирішенні питання про відмову в порушенні кримінального провадження відносно посадових осіб першого відповідача при відчуженні нерухомого майна по АДРЕСА_2.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить неправильне застосування ст.ст. 261, 267 ЦК України, оскільки встановлені обставини свідчать про обізнаність позивача з оспорюваним договором 09.06.2008 р., а прокурора не пізніше 13.01.2012 р.; судом не враховано висновків Верховного Суду України, що викладені постанові від 29.10.2014 р. у справі № 6-152гс14, відповідно до яких слід врахувати, що обізнаність органів позивача свідчить про обізнаність самого позивача.

Судом неправильно застосовано ст. 35 ГПК України, оскільки обставини справи №5015/3297/12, враховані судом, відмінні від обставин даного спору. Позивач був обізнаний про порушення його права оспорюваним договором з 11.01.2012 р., тому позовна давність пропущена.

Судом не враховано ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", оскільки за висновком цього суду у справі "Стреч проти Обєднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" визнання недійсним договору згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційних скарг, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є визнання недійсним договору та повернення майна, яке є його предметом до державної власності.

Судом встановлено, що 15 вересня 2003 року між Філіалом ДП МОУ "Західвійськбуд" - 20 Управління начальника робіт (продавець) та ТОВ "Західенергокомплект" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №18.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору продавець продав, а покупець, як переможець конкурсу, купив будівлю складу, загальною площею 1188,3 кв.м., інв.номер 201074. Майно, що продається розташоване за адресою: АДРЕСА_1, позначене на план-схемі розміщення будівель та споруд Філіалу ДП МОУ "Західвійськбуд" - 20 Управління начальника робіт літерою "Б-2" та описане у звіті про експертну оцінку об'єктів нерухомості, що належатьДП МОУ "Західвійськбуд" станом на 30.06.2003р..

Відповідно до пунктів 1.4 та 1.5 договору майно, що є предметом цього договору, обліковується на балансі продавця, як необоротні матеріальні активи. Продавець гарантує законність набуття права власності на дане майно.

З матеріалів справи вбчається, що рішенням Малехівської сільської ради №4 від 19.09.2002р. "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ДП МОУ "Західвійськбуд" визнано право загальнодержавної власності на майно, яке є предметом оскаржуваного Договору та належить ДП МОУ "Західвійськбуд" на праві повного господарського відання.

Відповідно до п.5 договору продавець гарантує, що він володіє всіма необхідними правами, пов'язаними з продажем майна і продаж здійснює на підставі ст.36 ЗУ "Про підприємства в Україні", ст.7 ЗУ "Про власність", а також те, що майно на момент укладення цього договору та акту прийому-передачі не продане, не подароване, не обтяжене суперечками, під забороною та в заставі не перебуває. На нього також не мають претензій треті особи (п.5 Договору).

Згідно п.2.1 договору продаж майна вчинено за 154 440 грн.

Укладенню оспорюваного договору передувало затвердження 10.02.2003р. Начальником централізованого будівельного управління Міністерства оборони України підполковником Д.В.Ісаєнком Бізнес-плану ДП МОУ "Західвійськбуд" на 2003 рік в якому йшлося про продаж будівлі складу НОМЕР_1 в с. Малехів Жовківського району Львівської області.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.