Постанова ВГСУ від 24.11.2015 року у справі №907/323/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 907/323/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач)суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Закарпатської областіна постановувід 19.08.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/323/15господарського суду Закарпатської областіза позовомЗаступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Іршавської районної державної адміністраціїдо1. Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради; 2. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_4провизнання недійним Договору оренди нерухомого майна № 235 від 07.05.2013, зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити вбудоване нежитлове приміщення, площею 97,45 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є предметом Договору оренди нерухомого майна № 235 від 07.05.2013

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1,2: від прокуратури:не з'явились не з'явились ОСОБА_5 (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Якимчук Л.М.) від 14.05.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Данко Л.С., судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.) від 19.08.2015, у справі № 907/323/15 в позові відмовлено повністю; стягнуто з Відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації в доход Державного бюджету України 2 436,00 грн судового збору.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Закарпатської області просить скасувати ухвалені по справі судові акти, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.129 Конституції України, ст.42, п.3 ч.1 ст.84, ст.105 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прокурор Іршавського району звернувся з позовом до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації до відповідача-1 - Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради, відповідача-2 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди та звільнення займаного приміщення. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на те, що спірний договір укладено в порушення п.5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки майно, яке перебуває у володінні закладу освіти для організації навчального процесу, передане в оренду особі, не задіяній у освітній діяльності.

Судами встановлено таке.

На підставі рішення Іршавської районної ради, тринадцятої сесії шостого скликання, №342 від 23.04.2013 "Про передачу в оренду нежилих приміщень в будівлях спільної власності територіальних громад сіл, міста району" СПД-ФО ОСОБА_4 (відповідач-2 - по справі) передано в оренду вбудоване нежитлове приміщення Довжанської загальноосвітньої школи (далі за текстом - ЗОШ) І-ІІІ ступенів, загальною площею 97,45 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Відділу освіти районної державної адміністрації, з метою реалізації непродовольчих товарів підакцизної групи, строком на 2 роки 11 місяців (п.3 рішення, а.с.131-132, 145-146).

07.05.2013 між Відділом управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради (Орендодавець - за договором, відповідач-1 у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_4 (Орендар - за договором, відповідач-2 у справі) на підставі рішення Іршавської районної ради від 23.04.2013 №342 укладено Договір №235 оренди приміщень, частини будівель та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, міста, району (надалі - Договір) (а.с.17-20, 73-76).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно вбудоване нежитлове приміщення, площею 97,45 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 будівлі Довжанської загальноосвітньої школи, І-ІІІ ступенів, що знаходиться на балансі Відділу освіти районної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 78 097,00 грн.

Майно передається в оренду з метою реалізації непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1.2. Договору).

Згідно п.2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта передачі майна.

07.05.2013 згідно з Актом приймання-передачі майна в оренду (Додаток №1 до договору оренди №235 від 07.05.2013) (а.с.21), Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору оренди №235 від 07.05.2013 в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення будівлі Довжанської ЗОШ І-ІІІ ступенів (майно), площею 97,45 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 яке перебуває на балансі відділу освіти районної державної адміністрації в доброму стані.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається районна рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Фактичне користування орендарем предметом договору підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.2013.

Орендоване приміщення є спільною власністю територіальних громад сіл, міста району - Іршавської районної ради, на підставі рішення Виконавчого комітету Довжанської сільської ради № 124 від 29.11.2011, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ОСОБА_8 (а.с.24), а також зазначено у п.2.2 спірного договору.

В матеріалах справи є наявним Статут Довжанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області, державна реєстрація якого проведена у встановленому законом порядку (а.с.33-46).

Як вбачається з пункту 1.1 Статуту Довжанська загальноосвітня школа, І-ІІІ ступенів, Іршавської районної ради Закарпатської області, знаходиться у спільній (комунальній) власності територіальних громад сіл, міста, району.

Відповідно до п.1.5. цього Статуту засновником навчального закладу і власником приміщень, будівель, споруд, які є в користуванні навчального закладу, є Іршавська районна рада, а органом управління - Управління освіти, молоді та спорту Іршавської районної адміністрації.

Спірне приміщення використовується СПД-ФО ОСОБА_4 згідно умов Договору під реалізацію непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили із того, що передача в оренду тимчасово вільних цокольних приміщень підвального поверху, які не пов'язані із навчальним та науковим процесом, діючим законодавством не заборонена. Апеляційний суд виходив також із того, що прокурором заявлено позов в інтересах неналежного позивача, який не є ані власником, ані розпорядником спірного майна.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.