Постанова ВГСУ від 24.11.2015 року у справі №905/184/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 905/184/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д. Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля"на постановувід 07.09.2015Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 905/184/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля"простягнення пені у розмірі 105 999,70 грн, 3% річних у розмірі 11 534,72 грн, інфляційні витрати у розмірі 184 759,06 грну судове засідання прибув представникпозивачаОберемок А.В. (дов. від 01.10.2015 № 01/10/15),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" 105 999,70 грн пені, 11 534,72 грн 3% річних та 184 759,06 грн інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки від 20.11.2012 № 12/30.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2015 (суддя І. Бойко), залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015 (колегія суддів: К. Бойченко, О. Стойка, Л. Чернота), позов задоволений у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

20.11.2012 ТОВ "Протекс-Трейд" (постачальник) та ТОВ "Украгрозакупівля" (Покупець), уклали договір поставки №12/130 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, кормові добавки (товар), виробництва України.

За умовами п.1.2 Договору, найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем узгоджуються у специфікаціях до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, узгоджених у специфікаціях.

Сторонами погоджені та підписані специфікації №9 від 01.07.2013, №10 від 17.07.2013 до Договору, якими визначено найменування, вартість кількість товару, умови поставки та умови оплати товару.

Відповідач за видатковими накладними №347 від 05.07.2013 та №374 від 19.07.2013 отримав від позивача обумовлений Договором товар.

21.10.2013 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору (далі - додаткова угода №1).

Відповідно до Додаткової угоди №1 п.3 специфікації №9 - ціна товару з урахуванням доставки складає: 8 тонн 200 кг товару за ціною 11 500,00 грн за 1 тонну, у тому числі ПДВ 20% 1 916,67 грн, інші 11 тонн 800 кг за ціною 12 500,00 грн за 1 тонну, у тому числі ПДВ 20% 2 083,33 грн. Вартість тари входить у ціну товару.

За умов до Додаткової угоди №1 п.4 специфікації № 9 - сума поставки по специфікаціям орієнтовно складає: 241 800,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 41 800,00 грн.

Відповідно до Додаткової угоди №1 п.4 специфікації № 10 сума поставки по специфікаціям орієнтовно складає: 230 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 38 333,33 грн.

Умовами Додаткової угоди №1 сторонами остаточно узгоджено порядок оплати товару, а саме п.6 специфікацій, відповідно до якого покупець здійснює оплату за поставлений товар у розмірі десяти тисяч гривень щоденно, починаючи з 22.10.2013 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.6 специфікації №9); за специфікацією № 10 - покупець здійснює оплату за поставлений товар у розмірі десяти тисяч гривень щоденно, починаючи з дати, наступної за датою погашення заборгованості по специфікації №9 від 01.07.2013 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.6. специфікації № 10).

Водночас, у Додатковій угоді №1 встановлено, що станом на 21.10.2013 сума неоплаченого товару, отриманого відповідачем за видатковою накладною №347 від 05.07.2013 згідно зі специфікацією №9, складала 94 300,00 грн, а сума неоплаченого товару, отриманого відповідачем за додатковою накладною №374 від 19.07.2013 згідно зі специфікації №10 складала 230 000,00 грн.

У рахунок погашення заборгованості за договором, 25.10.2013 відповідач перерахував позивачу 50 000,00 грн та 17.02.2013 ще 15 000,00 грн. У повному обсязі відповідач повинен був розрахуватись не пізніше 05.12.2013

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Донецької області від 26.02.2014 у справі №905/8908/13, згідно з яким з відповідача на користь позивача стягнуто залишок боргу за договором в сумі 259 300,00 грн та припинене провадження у справі у частині стягнення боргу в сумі 15 000,00 грн у зв'язку із врегулюванням спору у цій частині.

Заявлена позивачем сума пені 105 999,70 грн, розрахована з 06.12.2013 по 16.02.2014 від боргу у сумі 274 300,00 грн та з 17.02.2014 по 26.05.2015 від боргу в сумі 259 300,00 грн.

Доказів погашення залишку заборгованості у сумі 259 300,00 грн після 26.02.2014 відповідачем не надано.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 Договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період , за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати. Пеня нараховується та оплачується до моменту фактичної оплати.

Тобто, позивач не позбавлений права на стягнення з відповідача пені за прострочення зобов'язання у період до дня погашення заборгованості за договором і підстав для обмеження строку нарахування пені в даному випадку відсутні.

Разом з тим, згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.