Постанова ВГСУ від 24.10.2016 року у справі №922/3198/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 922/3198/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. суддів:Владимиренко С.В., Кролевець О.А.,

за участю представників: від позивача:Подгуренко О.О. дов. від 3.10.2016р.від відповідача:Крашенінніков В.В. дов. від 19.11.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного О.В.на рішення та на постановуГосподарського суду Харківської області від 25.05.2016р. Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016р.у справі№922/3198/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Харківського регіонального управління АТ "Брокбізнесбанк"доУправління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Харківській області пропро стягнення 1490528,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Харківського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" (далі - Банк, кредитор) звернулося з позовом до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Харківській області (далі - Управління, позичальник) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг за державні кошти №55/НКЛ-980/2-041111/400 від 04.11.2011р. у розмірі 1490528,33 грн., з яких: заборгованість з кредиту у розмірі 326434,31 грн., заборгованість з процентів за користування кредитом у розмірі 66569,19 грн., заборгованість з комісії за управління кредитною лінією у розмірі 20391,14 грн., пеня за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту) у розмірі 96942,81 грн., пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 12116,63 грн., пеня за прострочення сплати комісії у розмірі 3856,38 грн., 3% річних за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту) у розмірі 10067,29 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 1083,87 грн., 3% річних за прострочення сплати комісії у розмірі 344,77 грн., сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по основному зобов'язанню у розмірі 148338,47 грн., сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по процентам у розмірі 18329,17 грн., сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по комісії у розмірі 5838,99 грн., неустойка згідно п.7.2.3 за неналежне виконання п.6.1.6 кредитного договору (ненадання щоквартальної/річної звітності) у розмірі 290526,54 грн., штраф за порушення п.2.1.4 договору застави №55/НКЛ-980/2-041111/400-1 від 05.12.2011р. (не здійснення страхування предмету застави) у розмірі 473367,05 грн., штраф за порушення п.3.1.4 договору застави №55/НКЛ-980/2-041111/400-2 від 12.02.2013р. (не здійснення страхування предмету застави) у розмірі 16321,72 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2016р. (головуючий суддя Макаренко О.В., судді Светлічний Ю.В., Погорелова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016р. (головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Гетьман Р.А.), припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Управління заборгованості з кредиту у розмірі 326434,31грн., заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 9660,53 грн. та заборгованості з комісії за управління кредитною лінією у розмірі 4369,53 грн., всього: 340464,37 грн. за договором про закупівлю послуг за державні кошти №55/НКЛ-980/2-041111/400 від 04.11.2011р. (далі - Кредитний договір). В решті позовних вимог відмовлено. В порядку п.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визнано недійсними укладені між сторонами та пов'язані з предметом спору договір застави від №55/НКЛ-980/2-041111/400-1 від 05.12.2011р., додаткові угоди №1 від 27.12.2011р. і №2 від 29.03.2012р. до нього, та договір застави №55/НКЛ-980/2-041111/400-2 від 12.02.2013р.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 16, 203, 215, 216, 236, 601, 612, 613, 1066, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, статей 20, 203, 207 Господарського кодексу України, п.8 ч.2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"(в редакції Закону України 16.07.2015р. №629-VIIІ, чинній з 12.08.2015р.), статті 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статей 8, 22, 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статті 4 Закону України "Про заставу", статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статей 33, 43, 80, 83, 101 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку: 1) про правомірність вчинення зарахування зустрічних вимог в сумі 340464,37 грн. (кредитні платежі за лютий-квітень 2014р.) за заявою Управління від 10.09.2015р. у процедурі ліквідації Банку як такого, що дозволяється законом за наявності відповідних умов; 2) про необґрунтованість стягнення з добросовісного позичальника решти сум заборгованості за кредитом, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій, які виникли внаслідок прострочення кредитора, оскільки незважаючи на те, що відповідачем були вчинені всі необхідні дії для переказу коштів в рахунок погашення своєї заборгованості за кредитним договором, про що свідчать належним чином оформлені та передані до обслуговуючого Банку платіжні доручення, позивач переказ коштів за вказаними платіжними дорученнями не здійснив та не повернув їх без виконання; 3) недоведеність підстав для нарахування позичальнику неустойки за ненадання щоквартальної/річної звітності на усну вимогу кредитора; 4) про недійсність договорів застави, укладених щодо об'єктів державної власності загальнодержавного значення (автомобілі, закріплені за Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Харківській області на праві оперативного управління), приватизація яких заборонена, та обумовлену цим безпідставність застосування до заставодавця будь-яких штрафів за порушення умов недійсних договорів.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати повністю та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції Банк посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 5, 602, 613, 617, 625, 901, 1066, 1071 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, п.1 ч.5 статті 36, п.п.2,8 ч.2 статті 46, ч.ч.1,6 статті 49, статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній до 11.07.2014р.), статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч.3 статті 11 Закону України "Про заставу", ч.2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статті 105 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник наголошує на неможливості зарахування в період процедури ліквідації банку (у вересні 2015р.) зустрічних однорідних вимог на суму 340464,37 грн. за Кредитним договором та договором банківського рахунку №550-439/10 від 12.05.2010р., оскільки спірний залік передбачатиме індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора банку за рахунок коштів банку, порушуючи встановлений законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку і ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором, який отримує задоволення своїх вимог не в порядку черговості. При цьому заявник вважає вказані зустрічні вимоги неоднорідними з огляду на не грошовий характер розрахунково-касових послуг за договором банківського рахунку, які споживаються клієнтом в процесі вчинення певної дії, а прострочення кредитора недоведеним через відсутність його відмови від прийняття виконання, запропонованого боржником, та позбавлення Банку права з моменту введення тимчасової адміністрації (з 03.03.2014р.) здійснювати будь-які видаткові операції по рахунках своїх клієнтів. Скаржник також зауважує на тому, що закріплені за Управлінням автомобілі, які передані за договорами застави від 05.12.2011р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-1 та від 12.02.2013р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-2, безпосередньо не забезпечують виконання цими органами встановлених законодавством завдань Державної служби охорони, а також не відносяться до переліку об'єктів державної власності, приватизація яких заборонена згідно Закону України від 07.07.1999р. №847-ХІV "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.11.2011р. між Управлінням (позичальник) та Банком (кредитодавець) було укладено договір №55/НКЛ-980/2-041111/400 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до якого Банк зобов'язувався надати позивачу кредит у вигляді відкличної непоновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1329110 грн., терміном користування по 04.11.2016р., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,8% річних для придбання автомобілів, а Управління зобов'язувалось здійснювати погашення кредиту, сплачувати проценти та комісію по ньому.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Управлінням та Банком були укладені договір застави від 05.12.2011р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-1 з додатковими угодами до нього від 27.12.2011р. №1, від 29.03.2012р. №2 та договір застави від 12.02.2013р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-2 (далі - договори застави), згідно з якими Управління передало в заставу Банку належні Управлінню (придбані у власність за рахунок отриманих по Кредитному договору коштів) автомобілі в кількості 25 шт., перелік яких міститься у додатках №1 до договорів застави.

З матеріалів справи також вбачається, що банківське обслуговування Управління проводилося Банком на підставі договору №550-439/10 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 12.05.2010р. (далі - договір банківського рахунку), за яким Банк відкрив для Управління поточні банківські рахунки №№26008033190001, 26042033190001, транзитні банківські рахунки №№29027033190001, 29026033190002, 2902503390003, 2902403319004, 29023033190005, 29022033190006 і за яким Банк взяв на себе зобов'язання перед Управлінням відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України своєчасно (в день надходження документів) здійснювати усі розрахункові операції.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014р. №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 28.02.2014р. прийнято рішення №9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяці з 03.03.2014р. по 02.06.2014р.

Листом від 05.03.2014р. №48/9-729/Мз на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку Управлінням були направлені платіжні доручення від 05.03.2014р. №2036 про сплату кредиту в сумі 112000 грн., від 05.03.2014р. №2037 про сплату комісії в сумі 1456,51 грн. та від 05.03.2014р. №2038 про сплату процентів в сумі 4516,28 грн. (всього на суму 117972,79 грн.) за Кредитним договором за лютий 2014 року.

Листом від 02.04.2014р. №48/9-1045/Мз позивач направив на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку платіжні доручення від 02.04.2014р. №3025 про сплату кредиту в сумі 112000 грн., від 02.04.2014р. №3026 про сплату процентів в сумі 3416,11 грн., від 02.04.2014р. №3027 про сплату комісії сумі 1456,51 грн. (всього на суму 116872,62 грн.) по Кредитному договору за березень 2014 року.

Листом від 05.05.2014р. №48/9-1368/Мз позивач направив на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку платіжні доручення від 05.05.2014р. №4016 про сплату кредиту в сумі 102434,31 грн., від 05.05.2014р. №4017 про сплату процентів в сумі 1728,14 грн., від 05.05.2014р. №4018 про сплату комісії в сумі 1456,51 грн. (всього на суму 105618,96 грн.) за Кредитним договором за квітень 2014 року.

Проте, отримавши зазначені належним чином оформлені платіжні доручення, Банк переказ коштів за ними не здійснив та не повернув їх платнику (позичальнику) без виконання.

Оскільки кошти Банком не були зараховані на позичковий рахунок позивача, відкритий у Банку, фактично заборгованість за Кредитним договором вказаними платіжними дорученнями не була погашена.

В подальшому, на виконання постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11.06.2014р. №45 про початок здійснення процедури ліквідації Банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.

Позивач зазначає, що станом на 11.06.2014р. (на момент введення процедури ліквідації у Банку) сумарний баланс (залишок) коштів Управління на всіх рахунках у Банку становив 1842080,40 грн., а станом на 18.06.2014р. сумарний баланс (залишок) коштів складав вже 1848911,46 грн.

На виконання умов Кредитного договору, Банк протягом 2011-2013рр. надав відповідачеві кредит на загальну суму 3641285,00 грн., що підтверджується відповідними меморіальними ордерами: №77025/авт від 14.11.2011р. на суму 1329110 грн., №87276/авт від 16.11.2011р. на суму 560000 грн., №79401/авт від 15.12.2011р. на суму 357320 грн., №63231/авт від 22.02.2012р. на суму 240000 грн. та №1 від 01.02.2013р. на суму 1154855 грн. (т. 1 а.с.25-29).

Позивач стверджує, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 112000 грн. та в рахунок погашення заборгованості за процентами у розмірі 6267,42 грн. відповідач здійснив 06.02.2014р.

Користуючись правом на дострокове повернення кредиту, передбаченим п.6.4.5 Кредитного договору, Банк направив відповідачу вимогу від 28.08.2014р. №054/09-756 про сплату заборгованості за Кредитним договором (т.1 а.с.41), яку відповідачем отримано 28.08.2014р. (т. 1 а.с.41), але залишено без задоволення.

Під час розгляду справи відповідач направив на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" та на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву від 10.09.2015р. № 48/9-3030/Кс про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог грошових зобов'язань відповідача перед позивачем зі сплати платіжними дорученнями №№2036,2037,2038 від 05.03.2014р., №№3025,3026,3027 від 02.04.2014р. та №№4016,4017,2018 від 05.05.2014р. кредиту, процентів і комісії за лютий-квітень 2014р. за Кредитним договором у загальному розмірі 340464,37 грн. та зустрічних однорідних зобов'язань позивача перед відповідачем за договором банківського рахунку з повернення наявних на банківських рахунках в ПАТ "Брокбізнесбанк" і належних відповідачу грошових коштів у розмірі 340464,37 грн. згідно з п.8 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.ст.203 ГК України та ст.601 ЦК України (т.2 а.с.201-203).