Постанова ВГСУ від 24.10.2016 року у справі №910/6024/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 910/6024/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А.,за участю представників: від позивача:Решетило С.В. дов. від 22.03.2016р.від відповідача:Саєнко В.В. дов. від 07.06.2016р.від третьої особи:Заверуха І.Л. дов. від 04.08.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інтеко"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р.у справі№910/6024/16 Господарського суду м.Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Інтеко"доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський Арматурний завод"провизнання договору припиненим

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Інтеко" (надалі - Товариство, поручитель) звернулось з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (надалі - Банк, кредитор) про визнання припиненим договору поруки №2 від 30.04.2013р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2016р. (суддя Мельник В.І.) позовні вимоги задоволено.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями статей 251, 252, 526, 553, 554, 559 Цивільного кодексу України, з посиланням на які суд дійшов висновку про те, що договір поруки №2 від 30.04.2013р. припинився, так як Банком було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський Арматурний завод" (позичальника) вимогу №951 від 25.11.2014р. про дострокове виконання основного зобов'язання за генеральним договором кредитної лінії №2298 від 12.05.2006р. (далі - кредитний договір №2298), але кредитором не пред'явлено в подальшому вимогу поручителю протягом 6 місяців від настання строку виконання основного зобов'язання, внаслідок чого перебіг цього (шестимісячного) строку закінчився 01.07.2015р., в той час як позов Банку до поручителя про стягнення заборгованості було подано лише 27.08.2015р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р. (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Руденко М.А., Дідиченко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2016р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова апеляційної інстанції обґрунтована приписами ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України та статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору поруки №2 від 30.04.2013р. припиненим, оскільки, в дійсності, надіслана Банком на адресу третьої особи (позичальника) вимога №951 від 25.11.2014р. є лише вимогою про погашення простроченої заборгованості за кредитом та відсотками у визначеній сумі, а не вимогою про дострокове виконання основного зобов'язання (дострокове повернення кредиту повністю) в розумінні п.5.1 кредитного договору №2298 (в редакції додаткової угоди №31 від 30.04.2013р.), відтак, Банк не пропустив встановлений законом 6-місячний строк пред'явлення вимоги до поручителя.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції Товариство посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права, а саме ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України, наголошуючи на тому, що отримана третьою особою вимога №951 від 25.11.2014р., яка містить посилання на п.п.5.1,5.2 кредитного договору №2298, є вимогою Банку про повне дострокове повернення кредиту, якою було змінено строк виконання основного зобов'язання (до 31.12.2014р.), а не вимогою про погашення простроченої заборгованості, Підтвердженням цього, на думку скаржника, є подана Банком до господарського суду Івано-Франківської області у серпні 2015 року позовна заява про стягнення з Товариства усієї суми кредитної заборгованості.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12 травня 2006 року між публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" (позичальник) було укладено генеральний договір кредитної лінії №2298.

30 квітня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №31, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти кредитний договір №2298 у новій редакції у зв'язку із реструктуризацією заборгованості.

Згідно п.1.2 кредитного договору №2298 (у редакції додаткової угоди №31) загальна сума ліміту кредиту на кінець дня проведення реструктуризації становить 167224076,47 грн.

Пунктом 1.3 кредитного договору №2298 (у редакції додаткової угоди №31) визначено строк користування (термін повернення) кредитом - до 29.04.2019р. включно.

Згідно п.5.1 кредитного договору №2298 (у редакції додаткової угоди №31) визначено строк користування (термін повернення) Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (в повному обсязі або у визначеній Банком частині) та іншої заборгованості за цим договором у наступних випадках:

- прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом;

- використання кредиту не за цільовим призначенням;

- виникнення обставин, які обґрунтованим висновком банку можуть призвести до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання по цьому договору;

- неподання позичальником, на вимогу Банку, даних, що стосуються його фінансового стану;

- невиконання Позичальником будь-яких умов цього Договору;

- невиконання умов Договорів забезпечення Позичальником та/або не виконання умов Договорів забезпечення третіми особами, втрата та погіршення предметів Договорів забезпечення;

- пред'явлення платіжних вимог, виставлених на рахунки Позичальника, арешт таких рахунків;

- зміна перших посадових осіб виконавчого органу Позичальника та/або зміна учасників (акціонерів) Позичальника;

- порушення справи про банкрутство відносно Позичальника та/або інших осіб, що є майновими поручителями позичальника та ін.

Для реалізації цього права, банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30-ти календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31-й календарний день після направлення позичальнику такої вимоги строк (термін) повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за Кредитом у повному обсязі.