Постанова ВГСУ від 24.09.2015 року у справі №903/1245/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 903/1245/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" в особі керуючого санацією Лахненка Євгенія Миколайовича

на рішення та на постановугосподарського суду Волинської області від 23.02.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015

у справі№ 903/1245/14 господарського суду Волинської області за позовом доВідкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" в особі ліквідатора Лахненка Євгенія Миколайовича Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат"проспонукання до виконання мирової угоди арбітражний керуючий Лахненко Євгеній Миколайовичв судовому засіданні взяли участь представники : Керуючого санацією Лахненка Є.М. ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" - Медик В.О.; Генеральної прокуратури України - Онуфрієнко М.В.; ПрАТ " Волинський шовковий комбінат " - Пасічник О.О.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" в особі ліквідатора Лахненка Євгенія Миколайовича звернулося 09.12.2014 до господарського суду з позовною заявою про спонукання Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Волинської області від 26.11.2007 у справі №7/90-38, шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" (далі - ПрАТ " Волинський шовковий комбінат") бавовняного волокна (1, 2 сортів 4 та 5 типу) в кількості 12171 тон на умовах Договору №30/11- Б/1440 від 30.11.2004.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої від 26.11.2007 ухвалою суду у справі №7/90-38 господарського суду Волинської області. Позивачем зазначалося, що ухвала про затвердження мирової угоди не містить усіх обов'язкових реквізитів, у зв'язку з чим не має статусу виконавчого документу і у позивача відсутнє право звертатися до органів ДВС про виконання ухвали суду. Мотивуючи пропуск строку позовної давності, позивач посилався на те, що постановою господарського суду Херсонської області від 04.03.2013 у справі №5/31-б-09 ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 призначено ліквідатора банкрута Лахненка Є.М., який відповідно до вимог ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пред'являє вимоги до третіх осіб щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості.

ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" надано відзив, в якому відповідачем зазначено, що позовна заява подана після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача. Щодо вимог позивача про стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення та державного мита, то відповідачем зазначалося, що рішенням господарського суду Волинської області від 21.02.2013 у справі №5004/1648/12, позов ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" задоволено частково, стягнено з ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" 25618,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, повернення якого передбачалося пунктом 3 мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Волинської області від 26.11.2007 у справі №7/90-38. В вимогах про стягнення грошових коштів в сумі 115702283,10 відмовлено, у зв'язку з тим, що згідно умов мирової угоди, ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" зобов'язувалося поставити бавовняне волокно, а не сплатити кошти.

Позивачем подано заяву про поновлення строку позовної давності, в якій ліквідатор ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" посилаючись на обставини, що перешкоджали йому виконувати повноваження ліквідатора банкрута, передбачені ст.41 Закону та стверджуючи про невиконання попереднім ліквідатором своїх обов'язків, просив поновити пропущений строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.02.2015 (суддя Кравчук В.О.) у позові ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" до ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Волинської області від 26.11.2007 у справі №7/90-38, в частині поставки ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" бавовняного волокна (1, 2 сортів 4 та 5 типу) в кількості 12171 тон на умовах Договору №30/11- Б/1440 від 30.11.2004 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, оскільки відповідачем умови мирової угоди не виконано, втім, на підставі ч.4 ст.267 ЦК України, судом застосовано до позовних вимог наслідки позовної давності, та відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди шляхом поставки бавовняного волокна.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 (колегія суддів: Мельник О.В., Олексюк Г.Є., Розізнана І.В.) рішення господарського суду Волинської області від 23.02.2015 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність звернення ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" з позовом, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів мотивованої відмови державного виконавця, з посиланням на ст.18, п.6 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Волинської області від 26.11.2007 у справі 37/90-38 з підстави невідповідності цієї ухвали вимогам, встановленим для виконавчих документів.

Керуючий санацією ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" Лахненко Є.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 23.02.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ВАТ " Херсонський бавовняний комбінат" про спонукання виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Волинської області від 26.11.2007 у справі №7/90-38, шляхом стягнення з ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" бавовняного волокна (1, 2 сортів 4 та 5 типу) в кількості 12171 тон на умовах Договору №30/11- Б/1440 від 30.11.2004.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Волинської області від 26.11.2007 у справі №7/90-38 затверджено мирову угоду, укладену між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" (правонаступником якого є ПрАТ "Волинський шовковий комбінат"). Провадження у справі припинено на підставі п.7 ст.80 ГПК України. Мирову угоду затверджено на наступних умовах: відповідач визнає та підтверджує суму заборгованості за договором №30/11-б/1440 від 30.11.2004 та додатками до нього в загальному розмірі 115727904,18 грн. В рахунок погашення заборгованості відповідач взяв на себе обов'язок поставити бавовняне волокно (1, 2 сортів 4 та 5 типу) в кількості 12171 тон на умовах договору №30/11-б/1440 від 30.11.2004 згідно з графіком поставки. У строк до 31.12.2007 зобов'язується перерахувати ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" витрати на інформаційно-технічне забезпечення 118,00 грн. та державне мито у розмірі 25 500,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" умови мирової угоди не виконано, заборгованість у встановлений строк не сплачено, бавовняне волокно не поставлено, у зв'язку з чим ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення 115727904,18 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.02.2013 у справі №5004/1648/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2013, позов задоволено частково, стягнено з ПрАТ "Волинський шовковий комбінат" на користь ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" грошові кошти у розмірі 25 618,00 грн. (витрати на інформаційно-технічне забезпечення 118,00 грн. та державне мито у розмірі 25 500,00 грн.), в позові про стягнення 115702286,18 грн. відмовлено; визнано необґрунтованими вимоги ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" про стягнення 115702286,18 грн. у зв'язку з тим, що за умовами мирової угоди відповідач зобов'язувався передати бавовняне волокно, а не сплатити кошти.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що право на звернення до суду з позовом про спонукання виконати мирову угоду та вимагати поставку товару виникло у позивача 31.03.2010, отже, строк позовної давності сплив 31.03.2013, а позивач звернувся до суду 05.12.2014.

У позовній заяві, у заяві про поновлення строку позивач посилався на те, що 23.05.2013 постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі №5/31-Б-09 від 23.05.2013 Лахненка Є.М. призначено ліквідатором ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", досить тривалий час йому було невідомо про існування мирової угоди, лише у жовтні 2014 року ним встановлена наявність мирової угоди, умови якої не виконуються.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 267 ЦК України, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачем подано позов із пропуском строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем до винесення судового рішення, а наведені позивачем причини пропуску позовної давності обумовлені бездіяльністю самого позивача, отже, строк позовної давності пропущено без поважних причин.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на п.7.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012, відмовляючи у задоволенні позовних виходив з того, що позивачем не надано доказів мотивованої відмови державного виконавця, з посиланням на ст.18, п.16 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Волинської області у справі №7/90-38 від 26.11.2007 з підстави невідповідності цієї ухвали вимогам, встановленим для виконавчих документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта, п'ята статті 267 ЦК України).