Постанова ВГСУ від 24.09.2014 року у справі №923/784/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 923/784/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників: позивачаБернацька О.В. (дов. від 18.04.2014 р. № 14-102)відповідачаРуденко І.С. (дов. від 30.12.2013 р. № 6485/08)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р.у справі№ 923/784/14 господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Херсонгаз"простягнення 88 969, 58 грн.

В С Т А Н О В И В:

02.06.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Херсонської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 08/14-318-ВТВ від 31.07.2012 р. у загальній сумі 88 969, 58 грн., з якої: 66 694, 78 грн. - пеня, 8 935 грн. - 7% річних, 13 338, 96 грн. - 3% річних за прострочення оплати основного боргу за поставлений природний газ у серпні-грудні 2012 року.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 08/14-318-ВТВ від 31.07.2012 р., внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції у відповідності до приписів статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.06.2014 р. у справі №923/784/14 (суддя Александрова Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. (колегія суддів: головуючий Петров М.С., судді Разюк Г.П., Колоколов С.І.), позов задоволено частково; з Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 13 338, 96 грн. - 3% річних, 6 669, 48 грн. пені, 893, 59 грн. штрафу, 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши факт постачання позивачем на користь відповідача у серпні-грудні 2012 року природного газу на суму 14 493 934, 63 грн. та його несвоєчасної оплати з боку відповідача, дійшов висновку наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення суми стягуваних з нього пені та штрафу відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. в частині зменшення розміру пені на 60 025, 30 грн. та 7% штрафу на 8 042, 26 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" вказані суми пені та 7% штрафу, а в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення прийняті судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що в оскаржуваних рішеннях в частині зменшення пені суди попередніх інстанцій не врахували жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, до того ж, обставини, якими відповідач обґрунтовував необхідність зменшення розміру стягуваної пені, на думку скаржника, не є винятковими.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 1509.2014 р. касаційну скаргу у справі № 923/784/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.09.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, 31.07.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (покупець) був укладений договір № 08/14-318-ВТВ купівлі-продажу природного газу, відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язався передати покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробничо-технічних витрат та нормативних витрат покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 6.1 та пункту 6.2 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 9.2. договору сторони визначили строк тривалістю у 5 (п'ять) років., у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 08/14-318-ВТВ від 31.07.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставило протягом серпня 2012 року - грудня 2012 року, а Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" прийняло природний газ на загальну суму 14 493 934, 63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками та не оспорюються сторонами.

Разом з тим, Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" у порушення пункту 6.2 договору не було виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу у встановлені строки, у зв'язку з чим згідно з пунктом 7.2 договору Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" здійснило нарахування штрафних і фінансових санкцій, про стягнення яких звернулось до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.