ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2014 року Справа № 904/7873/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалувід 31.07.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/7873/13 господарського суду Дніпропетровської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський комп'ютерний центр", м. Дніпропетровськарбітражний керуючий Шевцов Є.В., м. Дніпропетровськ (ліквідатор) голова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика" з іноземними інвестиціями, м. Дніпропетровськпредставники сторін у судове засідання не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013 порушено провадження у справі №904/7873/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський комп'ютерний центр" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 (суддя Примак С.А.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шевцова Є.В., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Тищик І.В.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі -Лівобережна ОДПІ, скаржник) на вказану постанову суду першої інстанції відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки останній не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою апеляційної інстанції, скаржник звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, провадження у справі припинити. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 41, 78 Податкового кодексу України. Скаржник зазначає про позбавлення його можливості проведення податкової перевірки боржника.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.
Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.
Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Однак інші випадки участі органу доходів і зборів у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган доходів і зборів не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.
Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.
Як вбачається, дана справа про банкрутство порушена за загальною процедурою банкрутства, де виявлення кредиторів відбувається у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство, згідно з якою конкурсні кредитори боржника протягом 30 днів від дня здійснення відповідного офіційного оприлюднення оголошення зобов'язані подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника. Зазначений строк є граничним та поновленню не підлягає.
Будь-яких виключень з наведеного правила, зокрема щодо конкурсних грошових вимог органу доходів і зборів, Закон про банкрутство не містить.
Офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство було здійснено 02.11.2013 у № 206 (5706) газети "Голос України". З дня публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.
Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник не звертався з грошовими вимогами до боржника в установленому порядку і його вимоги не були включені до затвердженого судом ухвалою від 16.01.2014 реєстру вимог кредиторів боржника.
Таким чином, Лівобережна ОДПІ не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.
Сервіси для юристів