Постанова ВГСУ від 24.09.2014 року у справі №904/1359/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 904/1359/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід20.08.2014р.у справі№904/1359/14Господарського судуДніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення сумиза участю

- позивача:Шуба Я.С. (довіреність від 01.01.214р.)- відповідача:Дарій Л.М. (довіреність від 23.01.2014р.), -В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) 74080,80 грн. плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - одержувач порожніх вагонів не вивіз вчасно зі станції позивача вказані вагони на свою під'їзну колію, у зв'язку з чим виникла затримка вагонів на станції, за що відповідач повинен позивачу сплатити плату за користування вагонами відповідно до ст.119 Статуту залізниць України та збір за зберігання вантажу відповідно до ст.46 Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2014р. (суддя Турчин С.О.) в позові відмовлено.

Оскарженою постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 20.08.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Прудніков В.В., судді Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) це рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, взаємовідносини щодо подачі та забирання вагонів між позивачем та відповідачем регулюються договором №ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці" від 06.11.2008р.

На підставі укладеної вище угоди, за накладними №№ 40000655, 42991794, 42996371, 40001679, 4290085, 40001711, 42990218, 42991851, 40001695, 42990093, 42991844, 42991836, 42991877, 42971085, 40004392, 40004327, 42998823, 40001745, 42991885, 42990259, 42990168, 42990234, 42971101, 42991901, 40001687, 40001661,42990150, 42991893, 42991869, 42991919, 40004418, 42990143, 42990135, 42990176, 42990036, 42990077, 42990069, 42994160, 42994129, 40004376, 40001703, 40001653, 40001729, 40001737, 40001646 порожні вагони власності ТОВ "Унікредитлізинг", ПП "Лізингова компанія ВЛ", ТОВ "Укррос - Транс", ПП "ВТБ Лізинг Україна", ТОВ "ВРКД", ДП "Трансгарант-Україна", ТОВ "СВТЛ", ТОВ "Універсалтранссервіс", Корпорація "МПС", були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача - відповідача. На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. №113, дані вагони були затримані на підставі наказів №№ 479 від 02.09.2013р., 480 від 02.09.2013р., 482 від 03.09.13р. через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем - відповідачем на свою під'їзну колію. За час затримки вагонів, залізницею було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 11099801, 10109852, 10109855, 09099785, 08099783, 08099782, 08099781, 08099780, 10099791, 10109861 та збір за зберігання вантажу по накопичувальних картках ф. ФДУ-92 №№ 05099179, 09099183, 09099180 на загальну суму 74080,80грн. (з ПДВ).

Відомості плати та накопичувальні картки працівниками відповідача підписані із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".

Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг-Західний, Кривий Ріг-Головний, Новоблочна у порядку передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №№ 39 від 02.09.2013р., 66 від 02.09.2013р., 102 від 03.09.2013р., та акти загальної форми ГУ-23 №№102 від 03.09.2013р., №№145 від 02.09.2013р., 3132 від 02.09.2013р.

Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг, які зареєстровані у книзі повідомлень ф.ГУ-2, ксерокопії витягів з яких додані до матеріалів справи, представникам відповідача вручено в порядку і строки, визначені, абз. 4 п.10 Правил користування вагонами і контейнерами.

Як встановлено апеляційним судом, акти ф.ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника №№ 7256, 7300-7307, 7310-7312, 7329-7334, 7345-7348, підписано представниками залізниці і представником вантажовласника, як це передбачено п.8 Правил користування вагонами та контейнерами. Посилання відповідача на підписання зазначених актів з боку вантажовласника не уповноваженими особами колегія суддів апеляційного суду визнала безпідставними, оскільки зазначені вище акти підписано уповноваженими особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для їх складання, а саме черговими по залізничній станції Лисовою, Агалаковою, Меньшовим, оператором Шевченко, як це передбачено п.3 Правил складання актів.

Від підписання актів загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника № 7214-7216, 7221-7223, 7229-7232, 7240-7243, 7257-7264, 7257-7264, 7269-7272, 7291-7299 представник відповідача відмовився, про що є відповідна відмітка в цих актах, засвідчена підписами представників залізниці.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, своє рішення мотивував тим, що акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів складені з порушенням вимог законодавства, оскільки підписані лише представниками залізниці, тому не є належними доказами, обробка вагонів здійснювалась з перевищенням норми Єдиного технологічного процесу роботи станції Кривий Ріг та під'їздної колії відповідача, що свідчить про відсутність вини відповідача у зайнятості колій на станції призначення, а колії відповідно до довідки відповідача на момент видачі наказів про затримку спірних вагонів були вільними.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що: акти загальної форми ГУ-23 оформлені відповідно до вимог законодавства; відповідачем не представлено суду доказів в підтвердження факту прийняття ним заходів по реагуванню на повідомлення позивача про подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, у зв'язку з чим залізниця була позбавлена можливості доставити вагони на приймально-здавальні колії; при цьому визначення можливості або неможливості прийняття на станцію призначення затриманих вагонів у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху проїздів, через що посилання відповідача на наявність на станції призначення вільних колій як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів є безпідставним.

У касаційній скарзі як на підставу для скасування оскарженої постанов суду відповідач посилається на те, що черговий по залізничній станції не наділений повноваженнями на підписання актів загальної форми, тому суд мав застосувати п.8 Правил користування вагонами і контейнерами у поєднанні із положеннями статей 237, 244 та 26 Цивільного кодексу України.

Між тим, з такими доводами погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3).

Згідно із положеннями наказу Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України" від 01.10.2009р. №1014 черговий по станції - це змінний працівник який одноосібно розпоряджається прийманням, відправленням і пропусканням поїздів, маневровою роботою, а також іншими переміщеннями рухомого складу на головних та приймально-відправних коліях станції (а де немає маневрового диспетчера - і на інших коліях).

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за №165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Отже виходячи з приписів наведених норм права не вбачається, що черговий по залізничній станції не наділений повноваженнями на підписання актів загально форми, тому висновки суду апеляційної інстанції у цій частині є правильними.

Крім того, відповідач у касаційній скарзі заперечує встановлений судом апеляційної інстанції факт відмови свого представника від підписання наведених ним актів загальної форми посилаючись на пояснення свого працівника, також посилається на надані ним довідки про наявність вільних колій на ст. Допоміжна, що, як ним зазначено, підтверджує можливість прийняття спірних вагонів зі станції Кривий Ріг, однак ці доводи зводяться до необхідності додатково перевірити докази, що відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Доводи відповідача про те, що у постанові суду апеляційної інстанції відсутнє правове обґрунтування відносно відхилення доводів відповідача щодо порушення позивачем вимог ЄТП, наявності вільних колій на момент видачі наказів, можливості подати спірні вагони на станцію Кривий Ріг, та не затримувати їх за вищевказаними наказами, не відповідають висновкам цього суду, викладеним у оскарженій постанові.

Так, судом апеляційної інстанції у постанові зазначено, що відповідачем надано суду довідку про наявність вільних колій на станції Допоміжна на підтвердження можливості прийняти спірні вагони зі станції Кривий Ріг, але відповідачем не представлено суду доказів в підтвердження факту прийняття ним заходів по реагуванню на повідомлення позивача про подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці". Факт здійснення відповідачем зазначених дій позивач заперечує.