Постанова ВГСУ від 24.07.2014 року у справі №910/551/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 910/551/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Яценко О.В.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову від 13.05.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/551/14 господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 57 730 грн. 95 коп. За участю представників сторін:

Від позивача - Козак О.Д. (дов. від 08.11.13)

Від відповідача - ОСОБА_7 (дов. від 03.03.14)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 15.07.2014 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Фролова Г.М., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "ВіЕйБІ Лізинг" звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення: 21 577 грн. 77 коп., простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 493 грн. 88 коп. - пені, 1 139 грн. 71 коп., - 30% річних, 107 грн. 85 коп. - інфляційних втрат, 34 411 грн. 74 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, всього - 57 730 грн. 95 коп.

Рішенням господарського суду м.Києва від 04.03.2014 (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено, стягнуто з відповідача: 21 577 грн. 77 коп., простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 493 грн. 88 коп. - пені, 1 139 грн. 71 коп., - 30% річних, 107 грн. 85 коп. - інфляційних втрат, 34 411 грн. 74 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, всього - 57 730 грн. 95 коп.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у складі: Гаврилюка О.М., Іоннікової І.А., Майданевича В.О. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.530, 526 Цивільного кодексу України.

ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" у відзиві просить судові рішення по даній справі залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.2012 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ФОП ОСОБА_4 (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 120925-22/ФЛ-Ф-А, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору лізингу, а саме: автомобіль Range Rover Sport, загальною вартістю 860 279 грн. 34 коп. з ПДВ, а лізингоодержувач - прийняти майно (предмет лізингу), сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингодавця переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).

Відповідно до п. 2.2 Загальних умов договору від 25.09.2012 за № 120925-22/ФЛ-Ф-А усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу, винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7 - 2.10, 3.4 Загальних умов.

Пунктом 2.4 Загальних умов договору від 25.09.2012 за № 120925-22/ФЛ-Ф-А визначено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7 - 2.10 Загальних умов, починаючи, з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний Акт. (наприклад: дата підписання сторонами Акту 05.07.2008 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 05.08.2008 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 05 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Пунктом 1.2 договору від 25.09.2012 за № 120925-22/ФЛ-Ф-А визначено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у Графіку сплати лізингових платежів до договору (додаток до договору) та починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

За актом прийому-передачі майна від 28.09.2012 лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав у користування предмет лізингу по договору.

У Графіку сплати лізингових платежів сторони визначили, що лізингові платежу у загальному розмірі 1 524 269 грн. 92 коп. з ПДВ лізингоодержувач зобов'язується сплачувати частинами протягом 60 періодів у визначеному розмірі.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача лізинговий платіж по 16-му періоду лізингу, строк оплати якого настав 28.01.2014 по виставленому для оплати рахунку-фактури від 28.01.2014 за № СФ-47451 у сумі 22 946 грн. 19 коп.

17.02.2014 відповідачем на підставі платіжного доручення № 20 було перераховано позивачу кошти на суму 22 761 грн. 91 коп., які зараховані останнім наступним чином: 22 761 грн. 91 коп. в рахунок оплати 15-го періоду лізингу та 1 368 грн. 42 коп. в рахунок оплати 16-го періоду лізингу.

Господарськими судами встановлено, що заборгованість відповідача по 16-му періоду лізингу становить 21 577 грн. 77 коп.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.