Постанова ВГСУ від 24.06.2015 року у справі №910/28558/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 910/28558/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Остапенка М.І.,

Суддів Гончарука П.А. (доповідача),

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року у справі №910/28558/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 561,08 грн.,

Встановив:

У грудні 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 561,08 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 січня 2015 року у справі №910/28558/14 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 561,08 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 827 грн. судового збору за розгляд позову та 913 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать нормам чинного законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи, базуються на неправильній оцінці доказів та неповноті їх дослідження, а також на порушенні норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 6 листопада 2012 року між позивачем та гр. ОСОБА_1. укладено договір добровільного комплексного страхування №06/0660851/1403/12, яким застраховано майнові інтереси страховика пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням наземного транспортного засобу автомобіля "Шкода Супер Б", д.р.н. НОМЕР_3 від страхових ризиків.

30 жовтня 2013 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля та автомобіля "БАЗ А079", д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 19 листопада 2013 року винним у ДТП визнано ОСОБА_2., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом №АЕ/0456291, згідно якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., розмір франшизи становить 500 грн.

Позивач, на підставі заяви страхувальника, звіту №PROVID-131101-04686с від 3 листопада 2013 року та страхового акту №2300027343, виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 2 200,08 грн., на підставі чого звернувся до відповідача з вимогою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 4 515,08 грн. (сума фактично сплаченого страхового відшкодування потерпілій особі з урахуванням утриманої суми не сплаченого страхового платежу у розмірі 2 315 грн.).

Апеляційний господарський суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що дорожньо-транспортна пригода мала місце після припинення дії договору добровільного комплексного страхування №06/0660851/1403/12, а тому позивач не мав підстав для сплати страхового відшкодування, тобто позов не підлягає задоволенню.

Правова позиція апеляційної інстанції стосовно обґрунтованості позову є правильною з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій строк дії договору встановлено до 24:00 6 листопада 2013 року.

Відповідно до п. 20 договору - страховий платіж складає 9 260 грн., який сплачується відповідно до графіку частинами, в кількості 4 платежі по 2 315 грн., а саме:

1-й - з 6 листопада 2012 року по 6 лютого 2013року;

2-й - з 6 лютого 2013 року по 6 травня 2013 року;

3-й - з 6 травня 2013 року по 6 серпня 2013 року;

4-й - з 6 серпня 2013 року по 6 листопада 2013 року.

П. 29.4. договору встановлено, що у разі сплати страхового платежу частинами до настання події і повної сплати страхувальником страхового платежу вважається, що наступає строк сплати несплачених частин страхового платежу страхувальником: частина несплаченого страхового платежу повинна бути сплачена протягом 3 днів з дати настання події. Несплата страхувальником несплачених частин страхового платежу у визначений строк в цьому випадку не є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування. При цьому, страховик зменшує розмір страхового відшкодування на суму однієї або декількох несплачених частин страхового платежу, про що зазначається у страховому акті.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком; п. 29.4 договору та на ту обставину, що ДТП відбулось 30 жовтня 2013 року, є правильним висновок апеляційної інстанції стосовно того, що договір № 06/0660851/1403/12 на день настання страхового випадку був чинним, а тому несплата страхувальником несплачених частин страхового платежу у визначений строк в цьому випадку не є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування, позивач обґрунтовано виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 2 200,08 грн., зменшивши суму фактично виплаченого страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 2 315 грн. (несплачена частина страхового платежу).

Таким чином, враховуючи, що фактично позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 4 515,08 грн., частину з якого, виплачено стахувальнику, а частину зараховано в рахунок несплачених страхувальником страхових платежів, другою інстанцією правильно зазначено в оскаржуваній постанові, що згідно положень ст. 993, ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, п. 22.1 ст. 22, ст. 27, 29 Закону України "Про страхування", до позивача в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.